Розділ 5. Так само, як і ви

Розділ 5. Так само, як і ви

Яна відразу зрозуміла, що сивий старець в добротній синій мантії ніхто інший, як настоятель храму. Адже прості служителі мантій не носять.

— Доброго вечора, магістре, — привітав його Моріс, і стало зрозуміло, що Яна не помилилася.

Цікаво, чи багато настоятель встиг побачити? Чи давно він тут? Інтуїція підказувала, що він щойно з'явився і нічого особливого не помітив, тому як перебував у прекрасному настрої. Хоч і не посміхався, але лукаві зморшки зібралися в куточках його очей, надаючи йому добродушний вигляд. Але це він зараз такий милий — а щойно Моріс розповість йому, що Яна тут робила без дозволу, відразу стане похмурим і розгніваним.

Хотілося б знати, які покарання передбачені для тих, хто псує храмове майно. Яну зашлють на тиждень на господарський двір? Або закриють на ніч в карцері?

Вона вже уявляла, як на клаптику паперу, знайденому за гратами, починає новий роман, подібно до того, як Мігель де Сервантес почав писати свого знаменитого "Дон Кіхота" у в'язниці, але з’ясувалося, що Моріс видавати її не збирався. А отже з тюремним романом доведеться почекати.

— Магістре, на ваше прохання, ми з муазіль Вів'єн вирішили присвятити цей вечір ремонту годинника, — видав він.

Так ось чому Моріс опинився тут. Настоятель просив його спробувати полагодити годинник. Яні сподобалося в заяві вікінга "ми" і те, як він про всяк випадок закривав її спиною.

Втім, дарма. Старець навіть ні на секунду не засумнівався в словах Моріса, ніби тут цілком нормально було, щоб кожен годинниковий майстер брав собі в помічники муазіль з напилком.

— Похвально, — настоятель підійшов до Моріса і по-батьківськи поплескав по плечу. — Похвально, що ти не забув. І правильно, що залучив артефакторську магію, а ось напилком міг і сам попрацювати.

Вікінг не знайшов, що відповісти, і змушений був випити до дна повний каверзного докору погляд магістра.

Старець поспостерігав трохи за обертанням шестерень і поцікавився:

— То ви знайшли несправність?

— Поки що ні, — почав пояснювати Моріс. — Але ми ще попрацюємо. Можливо, великий і малий вали недостатньо синхронно рухаються або...

— Годинник почекає, — несподівано перервав його магістр. — У нас є більш невідкладна справа. Така удача, Морісе, що ти тут. Ще й із муазіль Вів'єн. А разом ви так злагоджено працюєте, — він з хитринкою подивився на напилок в руці Яни. — У нас в підвалі зламався насос, який подає воду на господарський двір. А майстер буде лише завтра. Потрібна ваша допомога. Ідіть за мною.

Він розвернувся і пішов на вихід. А Морісу і Яні нічого не залишалося, як рушити слідом. Точніше, Яна пішла за ними не відразу. Спочатку вона підняла з підлоги і згорнула акуратним конвертиком аркуш паперу з металевим пилом, який їй вдалося зішкребти напилком. І конверт, і інструмент вона склала в кошик і поспішила наздоганяти чоловіків.

Яна перебувала в піднесеному настрої. Хоч її і зловили на гарячому, але все складалося просто чудово. Потрібний компонент для артефактів вдалося здобути, а тепер вона ще й візьме участь у суспільно-корисній справі — ремонті насоса, що допоможе відновити всесвітню справедливість. Адже Жюль теж робив для храму щось корисне після того, як без дозволу зіскрібав металевий пил з годинника.

Коли Яна порівнялася з чоловіками, що спускалися гвинтовими сходами, їхня розмова, як не дивно, йшла про їжу.

— Я ніби знав, що у мене сьогодні будуть особливі гості, — радісно поділився магістр, — і розпорядився, щоб на вечерю приготували трохи більше квасної юшки. Із задоволенням вас пригощу...

Який же він добряк.

— ...але після того, як полагодите насос.

Уточнення: добряк з господарською жилкою.

Настоятель провів Яну і Моріса в одне з підвальних приміщень середнього ступеня освітленості. Перш ніж піти поцікавився:

— Що скажете щодо середини місяця? На повню?

— Підходить, — кивнув Моріс.

Яна не дуже зрозуміла, про що мова, вирішила, що її це не стосується, тому свої п'ять копійок вставляти не стала.

— От і чудово, — магістр вийшов.

Напевно, з боку Яни було трохи необачно залишатися один на один з Морісом в підвалі середнього ступеня освітленості? І це після того, як він спопеляючими поглядами випитував у неї її артефакторську таємницю? Хоча ні, вона довіряла чоловікові, який не видав її магістру. І не дарма. Вони зайнялися тим, чим їх і просили — ремонтом насоса. Точніше, це Моріс ремонтував, а Яна примостилася поруч на якійсь діжці і допомагала, чим могла — не заважала.

— Іноді, щоб полагодити механізм, достатньо просто розібрати його на деталі, змастити і знову зібрати, — прокоментував Моріс свої дії.

Його рухи були настільки впевненими і спритними, що у Яни мимоволі вирвалося запитання:

— Монсіре Морісе, вам уже доводилося лагодити насоси?

— Доводилося. Причому, саме цей. Підлітком я багато часу проводив у храмі.

— Ви родом з Тре-Скавеля? — здивувалася Яна.

— Так. Жив тут до сімнадцяти років.

Виходить, вони земляки. Адже Яна теж народилася в передмісті Тре-Скавеля. Цікаво, чому він покинув рідне місто і перебрався в столицю?

— Відчуваю, ви хочете запитати щось іще? – здогадався Моріс. — Питайте. Я ж обіцяв, що відповім на ваші запитання в обмін на вашу відвертість.

Веселеньке місце і час для обміну відвертостями — темний підвал, зламаний насос — романтика. Яні згадалося, як вони одного разу вже збиралися обмінятися таємницями, але завадило тривожне повідомлення про втечу Уйгу з племені. Вона вірила, що Моріс подбав про юну бунтарку, але все одно Яна хвилювалася, як все обійшлося. Тому саме по собі вирвалося питання:

— Що з Уйгу?

— Вона у порядку. Не турбуйтеся. За нею наглядають батьки.

От і чудово. Коли Яна повернеться в крамницю, розповість про це Етьєну. Для нього має стати полегшенням, що Уйгу в безпеці.