Розділ 4. У вас їх теж багато!

Розділ 4. У вас їх теж багато!

Дівчата, ви коли-небудь користувалися напилком? От і Яна — ніколи. Хоча, звичайно, вона здогадувалася, що все має бути просто. Це ж майже як пилочка для нігтів, тільки дуже велика. Притисни напилок плоскою стороною до залізної поверхні і води туди-сюди з натиском. Чи не так?

Яна вибрала своєю жертвою одну з шестерень — найбільшу. Адже ж нічого поганого не трапиться, якщо трохи попрацювати над нею напилком? Ця громадина була зручна ще й тим, що практично не рухалася, на відміну від інших деталей, які оберталися і совалися.

Щоб ані крихти цінного металевого пилу не було втрачено, Яна розстелила під шестернею аркуш паперу, який прихопила з собою з крамниці. Зайнявши зручну позицію, вона почала ретельно працювати напилком. Кожен рух супроводжувався, прямо скажемо, не дуже приємним для вуха звуком: "вжиииих-вжиииих", але Яна мужньо терпіла.

За п'ять хвилин інтенсивної роботи було видобуто зовсім мікроскопічно малу кількість пилу. Стало зрозуміло, що Яна тут надовго. Ех, важка вона, робота артефактора. І доволі прозаїчна. У своїх фентезійних історіях Яна описувала магію значно більш поетично і піднесено. Її герої не працювали напилком, як каторжні, щоб виготовити артефакт — їм вистачало ментальних зусиль або легких пасів руками.

Та нічого, вже в наступному романі, вона свою героїню, а ще краще героя, неабияк помучить. А поки доводилося мучитися самій. Однак Яна не сумувала. Вона зняла плащ, повісила його на якийсь важіль і почала з новими силами відчайдушно працювати напилком. Той радісно противненько співав:

— Вжииииих! Вжиииииих!

Моріс піднімався гвинтовими сходами до приміщення, де розташований механізм годинника і роздумував над питанням: що ж все-таки призводить до збою в його роботі? Минулого разу він почистив і змастив деталі і не помітив жодних вад. Може, механізму шкодять кажани або птахи, які надумали звити гніздо десь всередині?

Моріс прислухався. Йому дійсно здалося, що він чує пташиний свист.

— Фьють, фьююють...

Він інстинктивно зменшив швидкість — почав ступати обережно і безшумно. Чим ближче підходив до приміщення з годинниковим механізмом, тим виразніше лунали звуки. Тільки тепер Морісу чувся вже не настільки мелодійний свист. І яка ж пташка так скрипуче співає? Мабуть, дуже рідкісна. Раніше йому така не зустрічалася.

Він беззвучно ступив усередину приміщення і ... розгубився. Кілька секунд він дивився, не вірячи своїм очам. О, це дійсно вкрай рідкісна птаха: Вів'єн із величезним напилком(???) у руках. Нічого більш дивного йому бачити ще не доводилося. Що вона тут робить?! Дівча так старанно псувало одну з шестерень, що навіть не помічало Моріса.

Він не поспішав видавати свою присутність. Спостерігав за нею, намагаючись зрозуміти, що відбувається. У ньому боролися два почуття. З одного боку, він сердився, що причиною несправності годинника може виявитися якраз таки ця маленька лазутчиця, а з іншого боку, його розбирав сміх. У легкій сукні з відкритими плечима, вона була настільки жіночна і витончена, що в її руках доречною була б квітка, але в жодному разі не величезний напилок. І цей милий безневинний метелик так злісно і наполегливо орудував інструментом, що столяр би позаздрив її завзяттю.

Моріс дивився, злився і захоплювався. Це неймовірно, але їй навіть личило працювати напилком. А може, він просто сильно скучив, але йому подобалося, як вона виглядала. Її щоки аж горіли, волосся розтріпалося. І навіщо дівчата витрачають стільки часу на те, щоб причепуритися і роблять вишукані зачіски, якщо їхня спокуслива краса яскравіше проявляється в живому безладді?

Не думав Моріс, що його може розпалити дівчина, яка працює напилком. Але Вів'єн це вдалося. Зараз його маленька поки-не-дружинонька пізнає розгніваного і розпаленого Моріса.

Яна так старанно видобувала металевий пил, що у неї вже права рука почала нити. Може, варто спробувати попрацювати лівою? Вона випросталася і в момент, коли перекладала напилок з однієї руки в іншу, відчула, що в приміщенні не сама. Холодок пробіг по спині. Ззаду хтось є. Служитель храму? А може, гірше, — сам настоятель? Вона різко розвернулася. Ні, не настоятель, ще набагато гірше — Моріс. А він-то звідки тут узявся?

Ох, Яно, вочевидь у тебе проблеми.

Він наближався до неї, так люто виблискуючи очима, що замилуватися можна. Виявляється, Яна за ним скучила і десь у глибині душі навіть була рада бачити. Звичайно, треба бути дуже запеклою оптимісткою, щоб радіти появі злющого чоловіка, який, по всьому видно, зараз влаштує допит. Але Яні-то чого бояться? У неї он який важкий напилок у руках, а у Моріса зі зброї лише палаючий погляд.

— Що ви тут робите, Вів'єн?! — він зупинився за півкроку від неї.

Такий кровожерливий і чомусь трохи веселий. Аж нерви почало пощипувати. Хто-небудь знає, що роблять у гніві чоловіки з поганим важким характером і сильним темним даром?

— Та от, — Яна потрясла напилком і з максимально невинним виглядом заявила: — Прийшла годинник полагодити. Мені здалося, у нього нерівний хід.

Придумала на ходу. А що робити? Їй не хотілося розповідати про те, що збирає "концентрат часу" для артефактів. Артефактори нікому не видають своїх секретів. Не дарма ж Жюль усе робив нишком.

— Полагодити? — перепитав Моріс глузливо. — Напилком?

Він ще скоротив відстань, хоча куди вже далі? Його люта усмішка обіцяла безжальну розправу.

Яні довелося відступати. Хоча простору для маневру у неї майже не було. Вона відчула, що вперлася спиною в якусь залізяку.

— Вів'єн, кажіть правду! — вікінг перекрив їй шлях до втечі. Височів над Яною, випромінюючи небезпечну енергію. — Навіщо ви підпилювали деталь?

— Це таємниця!

А ось нічого Яна не скаже. Вона анітрохи не боялася Моріса. Адже у неї є напилок!