Розділ 44. Втекла

Розділ 44. Втекла

Моріс залишився задоволений тим, як коротко і змістовно він відповів на запитання Вів'єн. Звичайно, його маленька поки-не-дружинонька нічого не зрозуміла, але він готовий був відкрити їй свою таємницю.

І не тільки це. Він багато готовий був зробити для неї. Моріс і не відчув, коли встиг переступити межу, коли, в який момент, дівчина раптом здобула над ним владу. Колись вона здавалася йому простою та передбачуваною, звичайною, нудною, і він не відчував до неї нічого крім жалю і бажання допомогти вирішити фінансові проблеми. Але як він помилявся!

Тепер Моріс знав, що більш незвичайної дівчини, ніж Вів'єн, не існує. Вона зіткана з таємниць і загадок. Звідки у неї знак Атай? Чи усвідомлює вона, яку має силу? Вона вважає, що їй передався від Жюля дар артефактора — може й так, але хіба цей дар можна порівняти з Атайською магією, слід якої Моріс побачив на її попереку?

Напевно, сьогоднішня сцена, коли дівчина відкрила йому спину, буде тепер довго переслідувати його. В перші секунди він не міг зосередитися на читанні знака — був повністю захоплений спогляданням її стрункого стану, який знаходився обурливо близько. Яке випробування для його самовладання! Яких зусиль коштувало стриматися — не зробити того, чого вимагала його чоловіча сутність, що збунтувалася. Напевно, він вперше усвідомив, наскільки підступна жіноча краса. Дивитися — дивись, але не торкайся. Дівчина — одна суцільна провокація. Спокуси і таємниці — ось зваблива начинка його поки-не-дружиноньки.

Можеш вважати себе щасливцем, Морісе, — тебе вабить до тієї, з ким зібрався пройти шлюбну церемонію, хоча спочатку ти і не сподівався на щось більше, ніж байдужа відстороненість. Єдина проблема — вона норовиста, самостійна, незалежна і не поділяє бажання проходити шлюбну процедуру.

Нічого, Моріс знайде, як зробити так, щоб її бажання відновити шлюбний процес зробилося не менш сильним, ніж його. Ось тільки добереться до її таємниць...

— Амайя? — після недовгої паузи перепитала Вів'єн. — Що це означає?

Як пояснити зміст маленькій допитливій муазіль, яка геть нічого про це не знає?

Вона взяла з тарілки шматочок пастили і чуттєво поклала його до рота, збиваючи Моріса з думок.

— Амайя — це...

Він не встиг закінчити фразу — в двері постукали. Хто зважився їх потривожити? Покоївка з новою порцією частувань?

Моріс підійшов до дверей. Йому не хотілося нікого пускати в кімнату, ніби це може зруйнувати атмосферу довіри, яка виникла між ним і Вів'єн.

Візитером виявилася не покоївка, а сам господар таверни.

— Просили терміново передати, — він простягнув Морісу конверт.

— Від кого?

— Посильний не представився сам і не назвав адресанта.

Конверт виглядав стандартно — нічого особливого. Втім, ані поштових штемпелів, ані інших розпізнавальних знаків на ньому не було. Але щойно Моріс відкрив лист, відразу зрозумів від кого він. Усередині конверта лежав аркуш чорної берести — її використовували для послань дамарійці.

У грудях народилася тривога. Без вагомої причини його б не стали турбувати — щось сталося. Але чому Морісу не подали знак, як зазвичай, через родовий браслет? Хоча, напевно, подавали. Але зараз він у Жанетт. Дівчинка, імовірно, абсолютно нічого не помітила. Читати сигнали можуть лише посвячені.

І оскільки з Морісом не вдалося зв'язатися через родову магію, довелося використовувати звичайний спосіб — послання. Така наполегливість підкреслювала, наскільки важлива інформація, яку йому хочуть передати.

Він одразу впізнав почерк Н'наму.

Потрібна твоя допомога, Морісе.

Уйгу втекла. У мене є підстави вважати, що вона не проходила останній ритуал. Їй вдалося його уникнути обманом. І тепер вона у полоні свого демона.

У Моріса відразу в голові спливли спогади. Коли ритуальний вогонь відпустив його, Уйгу вже була біля намету. А крім неї нікого. Вона сказала йому, що ритуальний вогонь відпустив її раніше за всіх. Мабуть, збрехала.

Послання закінчувалося двома рядками. Моріс відчув, як розривається від тривоги батьківське серце Н'наму.

Найімовірніше, дівчина в місті. Один Всевишній знає, що може трапитися...

Норовливиця і бунтарка домоглася свого, не усвідомлюючи, як це небезпечно і для неї, і для інших. Страшно уявити, що з нею буде. Зараз найголовніше – якомога швидше знайти її.

— Погані новини? — здогадалася Вів'єн, яка уважно спостерігала, як Моріс читає послання.

— Так. Друг потрапив у біду.

— Я можу чимось допомогти?

— Ні. Продовжимо розмову іншим разом. Зараз найму для вас екіпаж. А мені потрібно терміново відлучитися.

Яна їхала в найнятому Морісом екіпажі в крамницю у глибокій задумі. Після розмови з вікінгом їй було над чим поміркувати. Він здавався їй одною суцільною загадкою. Ось начебто і був відвертий, відповідав на запитання, але після його відповідей у ​​Яни в голові ще більше все переплуталося.

Виходить, його шлюб з Вів'єн був вимушеним. Вона була йому зовсім байдужа — ані почуттів, ані, навіть, фізичного потягу. Але зате Вів'єн, виявляється, є для нього якоюсь амайя, і тому він повинен з нею одружитися. Хто така амайя, Яна не мала жодного уявлення. Хотілося б, звичайно, розпитати Моріса, але доведеться почекати. Вона бачила, що у нього дійсно різко виникли невідкладні справи.

А поки їй залишалося лише здогадуватися. І ось що дивно – вона ж встигла багато книг перелопатити, але це слово їй жодного разу не траплялося. Тому в голові народилася думка, що "амайя" — дамарійське поняття. Однак від цього не легше. Виходить, Моріс все-таки має якесь відношення до дамарійців? А Вів'єн?

Екіпаж зупинився неподалік від крамниці, Яна вийшла і яку ж картину побачила? Біля входу стояла булочниця з тацею і про щось розмовляла з Боніфасом.

— Чарівна муазіль Розін, щиро вдячний і захоплений вашими неперевершеними булочками, — з бездоганною галантністю сказав той, приймаючи піднос.