Розділ 41. Після всього, що між нами сталося

Розділ 41. Після всього, що між нами сталося

Моріс найняв чотирьох помічників і з самого ранку вирушив до притулку. Він вирішив: краще організувати охорону самому, ніж оббивати пороги кабінетів ратуші. Вийде набагато швидше і надійніше. За його розрахунками на все про все знадобиться пара годин.

Він розподілив своїх помічників по периметру території притулку і велів встановлювати магічні сенсори. Моріс придбав кілька десятків найкращих — вони налаштовані розрізняти людей за принципом свій-чужий. Матінки і вихованці притулку зможуть безперешкодно гуляти територією, але якщо з'явиться сторонній, сенсори дадуть про нього знати.

Робота просувалася швидко. Думка про те, що скоро буде закінчено важливу потрібну справу, приносила задоволення і заспокоєння, яких Моріс потребував після безсонної ночі. Але в спокійному стані йому судилося перебувати недовго. Несподівано біля притулку з'явився кузен Вів'єн. Захеканий і стривожений, він розповів, що в крамницю прийшли люди з опікунської ради міста і збираються повернути Жанетт у притулок.

З кожним словом Етьєна в Морісі скипало все більше обурення. Якщо опікунська рада дійсно дбає про дівчинку, хіба не повинні вони зараз бути на місці Моріса — встановлювати охорону на території притулку? Чуття підказувало йому, в чому причина несподіваного інтересу чиновників з ратуші до долі сироти. Їм немає до неї діла. Це удар по Морісу. Мабуть, уже пішли чутки, що він може обійняти посаду градоначальника і ті, хто побоюються, що їхні голови полетять, щойно Моріс сяде в крісло голови ратуші, почали вставляти палиці в колеса.

Немає нічого більш підлого, ніж гратися беззахисною сиротою заради досягнення своїх дріб'язкових цілей. Гнів затопив свідомість. Лютий і шалений, він розростався і розростався. Моріс не міг його зупинити. Він відчув, як прокидається його темна сутність.

Перед очима постала червона пелена. Він стиснув кулаки, намагаючись повернути над собою контроль. Чому демон рветься назовні? Ще так далеко до нового місяця, минуло лише кілька днів з того моменту, як ритуальний вогонь випалив скверну з серця.

Моріс болісно боровся з собою. Це не повинно статися тут, поряд із притулком. Він занадто добре пам'ятав, що буває, коли демон виходить з-під контролю. Одного разу це сталося. Моріс не повинен допустити, щоб таке повторилося знову.

Етьєн продовжував щось говорити, проте Моріс не міг усвідомити суть. Сили, які стримували демона, вичерпувалися. І все ж крізь пелену, що застеляє очі, він побачив, як до притулку наближається велика компанія. Вів'єн і Жанетт теж були там. Вони останні, кого Моріс хотів налякати. Він, зціпивши зуби, знову спробував оволодіти собою. Бажання не заподіяти їм шкоду виявилося сильнішим за демона, що рветься назовні. Той затих і змирився, зачаївся глибоко всередині, де йому і місце.

— Монсіре Морісе, — дівчинка помітила його і підійшла, посміхаючись, ніби одне те, що побачила Моріса, — для неї радість. — Мені Крістоф малюнок намалював. Раніше він на мене сердився, а тепер не сердиться, — поділилася вона, мабуть, найголовнішою для неї на сьогодні новиною.

Моріс бачив, що Жанетт анітрохи не засмучена тим, що її повернули до притулку. Тут у неї друзі. Тут їй звично. Отже, і Морісу потрібно прийняти ситуацію, тим більше, що охорону він організував. Дівчинка буде в безпеці. Щоправда, сенсори вимагають регулярної заміни — вони швидко розряджаються, але днів на десять їх вистачить.

Жанетт захоплено розповідала про те, як пройшов її ранок, а Моріс вивчав чотирьох чоловіків, які супроводжували її до притулку. Вони розмовляли між собою і не поспішали підійти до нього. І правильно робили. У Моріса були до них питання, але затівати напружену розмову в присутності дитини не хотілося. Однак один з них — судячи з солідних вусів, найголовніший — все ж вирішив наблизитися. Кортить поговорити?

Він підійшов рівно в той момент, коли Жанетт розповідала, якій пісеньці навчив її Етьєн.

— Кузя — чорний кііііііт, в крамниці він сидиииить...

Вусачу чомусь розмовляти перехотілося. Він скривився як від зубного болю і швидко ретирувався до своїх. Дівчинка із задоволенням ще кілька разів проспівала пісеньку на різні лади.

— Жанетт, нам треба йти, — до неї підійшла Матінка.

Малятко попрощалося і слухняно вклало свою долоньку в її руку. Моріс машинально відзначив, яке тоненьке у Жанетт зап'ястя. І чомусь згадався негідник Херв, величезний, як кабан, який мало не схопив дитину за це її тендітне зап'ястя своєю лапою. Його Моріс добре налякав, він до Жанетт більше не підійде, але ж може хтось інший. Магічні сенсори надійно захищають територію притулку, але дітей регулярно виводять на прогулянки. За межами притулку дівчинка вразлива.

Матінка вже відвела її на кілька кроків, але Моріс, підкоряючись сильному внутрішньому пориву, наздогнав їх.

— Жанетт, у мене є для тебе подарунок, — він зняв зі свого зап'ястя родовий дамарійський браслет і надів на ручку малятка.

Браслет підлаштувався під її тонке зап'ястя — щільно, але акуратно обхопив його. Її очі спалахнули захопленням.

— Який красивий! Найкрасивіший у світі!

Моріс не повинен був цього робити. Він порушив усі правила. Браслет прийнято передавати лише кровним родичам — своїй дитині, наприклад. Але бажання захистити дівчинку виявилося сильнішим за правила і сильнішим за нього.

Матінка подивилася на Моріса чи то з подивом, чи то з осудом, і продовжила шлях. За хвилину вони сховаються в будівлі притулку. Але тепер, коли Жанетт під захистом родової магії, Моріс за неї спокійний.

Залишилася ще одна важлива справа. Вкрай важлива. Він виразно подивився на Вів'єн, яка весь цей час з невеликої відстані спостерігала за розвитком подій. Звичайно, поглядом неможливо висловити все те, що Моріс хотів сказати, тому він попрямував до неї.