Розділ 37. Вікінг-няня

Розділ 37. Вікінг-няня

Моріс із Жанетт на руках і Яна повернулися в екіпаж. Чинно розсілися і...

— Монсіре, куди тепер? — запитав кучер, і цим абсолютно простим запитанням ввів вікінга в ступор.

Яна теж була злегка ошелешена. Вона абсолютно не чекала від Моріса того, що він зробив. У неї серце нило від необхідності залишити Жанетт у притулку. Після всього, що сталося, навряд чи малятко відчувало б себе там у безпеці. І Моріс теж це прекрасно розумів — пообіцяв Матінці організувати охорону притулку. Яна відразу додала йому плюсик у карму, але це вона ще не знала, що він зробить далі — забере Жанетт під свою опіку, поки не буде забезпечена надійна охорона. Для холостого чоловіка це сміливий вчинок. Треба було бачити, якою радістю спалахнули очі дівчинки. Діти з  притулку моментально сповнюються теплими почуттями до своїх захисників. А Моріс в очах Жанетт був не просто захисником, а найсильнішим у світі захисником. Десять плюсів йому в карму! Але він хоча б розуміє, на що підписався? Яна глянула на злегка очманіле обличчя вікінга і дійшла висновку — йому потрібна допомога.

— Будь ласка, відвезіть нас у взуттєву крамницю, що на центральній площі, — відповіла вона візникові замість Моріса, а йому пояснила: — Зараз чверть на дев'яту — ще встигнемо до закриття.

У Яни теж абсолютно не було досвіду нагляду за дітьми, але жіноча логіка їй підказувала, що треба вирішувати проблеми в порядку першочерговості. А найбільш нагальною в даний момент була боса ніжка Жанетт.

Морісу, судячи з усього, ідея сподобалася. До нього повернулася незворушність і звичний впевнений вигляд господаря становища.

Їм пощастило. Взуттєва крамниця дійсно ще була відкрита. Вони увійшли всередину втрьох і відразу привернули увагу взуттьовика.

— Доброго вечора, дорогі монсір і муазіль, весь до ваших послуг, — розплився він в усмішці. — Чи не хочете поглянути на чудові театральні жіночі туфельки? Тільки вчора закінчив над ними роботу. У мене і чоловічих черевиків багатий вибір.

Він метушливо підсунув пуфики для примірки взуття, запрошуючи присісти. До Яни тільки тепер дійшло, чому взуттьовик так старається — вони з Морісом справляють враження заможної пари. Адже Яна не в своєму поношеному одязі, а в новій шикарній сукні, а вікінг, взагалі, завжди виглядає статусно. Ось взуттьовик і пожвавився в надії добре заробити.

— Нам потрібні дитячі черевички, — направив Моріс думки взуттьовика в потрібне русло.

Той, до речі, сам би міг здогадатися. Він що, не бачить, хто тут в першу чергу потребує взуття?

— То ви за черевичками для доньки?

Чомусь ні Яна, ні Моріс не виправили взуттьовика, що це не їхня дочка. Напевно, не хотілося витрачати час на пояснення. Жанетт теж заперечувати не стала, а з дитячою безпосередністю пояснила продавцеві:

— Я загубила сандалію, — вона поворушила пальчиками на нозі.

Відчувалося, що з висоти зросту Моріса світ став здаватися їй безпечним і спокійним.

— Такого розміру черевичків зараз у мене немає, є лише домашні парчеві туфельки, — розвів руками взуттьовик, — але я можу пошити на замовлення.

— Скільки це займе часу? — запитав Моріс.

— Якщо монсіру треба скоріше, це буде коштувати в півтора рази дорожче.

— Я доплачу за терміновість. Нам потрібні чотири пари найкращих черевичків на будь-яку погоду.

— Як скажете, — послужливо схилив голову взуттьовик.

— До завтрашнього ранку, — Моріс дістав гаманець. — І домашні туфлі зараз.

Взуттьовик перерахував купюри і так зрадів щедрості покупця, що власноруч надів парчеві туфельки на ніжки юної клієнтки, яка не побажала злазити з рук Моріса на пуфик для примірки взуття.

Жанетт дивилася здивованими очима на свої ноги в рожевій парчі з золотистими бантиками. Ще ніколи, напевно, у неї не було такого абсолютно не практичного, і водночас дивовижно красивого взуття.

— У цьому можна ходити? — з побоюванням і здивуванням запитала вона у Моріса.

— Звісно, — запевнив він її, проте на підлогу не опустив. Так і виніс з крамниці на руках.

Яна дивилася на них, і губи мимоволі розтягувалися в усмішці. Їй пощастило побачити рідкісне явище природи — вікінг-няня. Хто б міг подумати, що чоловік з поганим важким характером і сильним темним даром може бути не лише войовничим, але і турботливим? Яна навіть майже пробачила йому його нахабну хитрість щодо сукні. Хоча це не означало, звичайно, що вона добровільно покаже йому спину.

Вона збиралася вийти слідом за ними з крамниці, але раптом взуттьовик перегородив їй шлях.

— Затримайтеся на хвилинку, муазіль.

Що йому треба? Яні не сподобалося, що вираз його обличчя перестав бути привітним і зробився напруженим.

— Що ви хотіли?

— Я ж вас упізнав, — сказав взуттьовик з докором.

Що він має на увазі? Що Яна господиня проклятої крамниці? Дехто дійсно вже став її впізнавати. Але поки ніхто їй за це не дорікав і ніхто не уникав її. Люди вважають проклятою саму крамницю, а не того, хто в ній живе.

— Те, що ви затіяли, — погана ідея. Цей номер у вас не пройде, — шепнув він їй, і стало зрозуміло, що справа не в крамниці.

— Не розумію про що ви?

— Прекрасно розумієте.

— Ви мене з кимось плутаєте.

Яні в руку вклали якусь дрібницю.

— Сподіваюся, це вас влаштує? — він, нарешті, відступив вбік, звільняючи їй шлях до виходу.

Вона з радістю скористалася можливістю вислизнути.

— Це плата за мовчання, — кинули їй услід.