Чаптер 1. Зречення

-Ти негарна, Ти страшна, Ти - нікчема.

Як часто такі слова крутяться у вас в голові? 

У мене наразі часто. І знаєте яку схованку я від них знайшла? Власну уяву! Так-так, саме її. Дуже затишне місце, між іншим. Але, на жаль, я забула, де вихід. 

Спочатку усе йшло добре, мені було років 6-7, може, вже й 10, не пам'ятаю точно. Але я на той час була ще дитиною. Абсолютно нормальною, здоровою дитиною, чи то просто так здавалось.  На перший погляд.

І в мене були забавки, я дуже любила фантазувати та уявляти якісь історії, придумувати різноманітні сценарії, і відтворювати їх у реальному житті. 

До речі, якщо зазирнути глибше в біографію славнозвісного секс-символу минулого сторіччя - Мерилін Монро, то вона теж полюбляла "грати в акторку" в дитинстві. 

Доволі непогане порівняння, як на мене. Але проблема в тому, що в сучасному світі закони еволюції працюють швидше, жорсткіше та на менш вигідних умовах для людства, через що здоровий глузд, упевненість в собі та адекватна самооцінка- невід'ємні атрибути успішної і психологічно здорової людини. 

Я дуже багато фантазувала та грала те, чого не було, але ну прямо дуже хотілося, щоб було. 

Чому я так робила? 

Для чого я так робила? 

Чи це був мій захист від насилля в родині?

Чи це була моя таємна втеча від болю, який просто не могла витримати моя дитяча психіка?

Чи я просто не розуміла, що роблю?

Ну що ж, думаю, що кожне питання частково вже є відповідями на них. Бо якби не було сумнівів, не було б і питань. 

Сподіваюсь, ви мене зрозуміли. 

Давайте про все попорядку.

У цій книжці про все буде чиста правда, окрім імен. 

Можливо, хтось проти бути опублікованим та всесвітньо відомим.

У кожному розділі буде сповідь, скарга, сльози, радість, біль, прощання та прощення. Десь більше, а десь менше. Усе залежить від життя, яке я дожила до сьогодні і нарешті вирішила написати цю книгу. Я не знаю, який буде обсяг, але дуже сподіваюсь, що кожна сторінка вас чомусь навчить, здивує та застережить, щоб ви не повторювали тих помилок, які робили персонажі сюжету мого життя.

Інструменти для прочитання: чай або кава, щось смачненьке (Ну, чисто стрес заїсти), заспокійливе, номер хорошого психолога (а в кінці книжки, можливо, і психіатра).

Наснаги вам, кролики.

Ну, що ж, поїхали?

Також запрошую вас, любі читачі, до прочитання моєї першої книжки, роман "Доля звела дві недолі", сподіваюся, що вам сподобається.