Цей твір є гумористичним, тут йдеться про думки й події, які обертались навколо мого дідуся, який під час війни України з Росією перебував у Італії, з онуками та донькою. Для кращого уявлення, трохи розкажу про події, які відбуваються навколо Валерія, мого дідуся, якому в творі вже під сімдесят. Дуже цікавий чоловік, часто шукає пригоди, але, найчастіше, вони самі його знаходять. Він ростом десь метр вісімдесят п’ять, мав вуса, які, якщо чесно, мені дуже подобались, а також зелені очі. На початку війни він перебував у доньки в Одесі, дуже хвилювався і любов до Батьківщини, та й до пригод ,якщо чесно, підказували йому взяти автомат і піти захищати Україну, але з усіх боків йому радили не йти, він і сам розумів, що, будучи там, може накоїти біди. Валерій разом з донькою та онуками мали можливість виїхати до Італії, де жила дружина Васильовича, так називали мого дідуся найчастіше. Але він вагався, бо не міг просто взяти й покинути свою країну, своїх друзів та рідних, він навпаки, хотів їх захистити. Багато хто радив йому їхати, любов до доньки й онуків також взяла своє, тому він, разом з родиною, виїхав до Італії…
Далі я буду вести розповідь від першої особи. Приємного читання…
Відредаговано: 02.05.2024