Memoria non ardet

Вступ

Вона прокидається, як завжди. У її календарі — звіт. У системі — дедлайн. У зошиті — щось, що вже написано. Не її рукою.

Коти мовчать.

Тінь змінює маршрут. І щось у повітрі каже: «Пора».

Вона — не героїня. Вона — Майстриня. І цей світ, цей текст, ця війна, ця історія — вже пишуться її почерком.

Над Києвом сходить дзвін. Над Москвою — дим. І тиша — стає єдиним, що говорить правду.

Минуле намагається воскреснути. Але пам’ять, навіть спалена, — не горить.

Це книга про те, що буває, коли хтось не погоджується редагувати світ. І натомість — бере його до рук.

Подобається

#409 в Фантастика
#52 в Антиутопія
#276 в Містика/Жахи

Відредаговано: 06.12.2025