✨Розділ 32.✨ Срібна Нота Елісії.✨

  Після того,як Елісія пішла з його життя, Кайлар поринув у темні стежки світу Етерії - але не як герой, в як мандрівник, що шукає відповіді у вітру та в тіні.

  Місяці Скорботи 

  Коли вони розійшлися, над землею саме здіймалися перші зимові вітри. Кайлар стояв на високому хребті, дивлячись, як фігура Елісії повільно тане між снігових вихорів. Останні слова, що вона сказала, звучали в його пам'яті так само гостро, як клинок із зоряної сталі.

  Тієї ночі Кайлар не спав. І наступної - теж.

  Йому снилися сни, де Елісія простягала до нього руку, але щоразу між ними здіймалася завіса із сутінкової магії, і він ніяк не міг її торкнутися.

  Його мандрівка крізь землі магів

  Він вирушив у Гірські королівства, де стародавні ордени магів досі зберігали таємниці Зоряної Пам'яті. Кайлар спускався у печери, де під склепінням миготіло чорні кристали - і в кожному з них йому вважалося обличчя Елісії. Він перетинав пустки, де вітер ніс у собі голоси давно загиблих духів - і навіть вони шепотіли ім'я його колишньої коханої.

  Тягар, що роздирає серце 

  Та найдовше його мучили не дороги й не магічні видіння, в тиша. Тиша після битв, тиша після заходу сонця, тиша, що огортала його кожного разу, коли він розкладав вогонь та залишався на одинці.

  Кайлар тримав при собі Сяючий Листок - амулет Елісія, що колись світився теплотою. Тепер він був холодний, мов лід. Та варто було Кайлару притиснути його до грудей - і в серці знову народжувалася нестерпна туга.

  Він згадував, як вона сміялася, коли викликала легенький вогняний вірль у своїй долоні. Згадував її очі - ті, у яких ніколи не згасало світло ранкової магії. Згадував обіцянку, яку так і не встиг виконати.

  Муки,що тривають роками 

  Час минав,а біль не зникав. Кайлар став сильнішим у мистецтві клинка та магії, але чим потужнішою ставала його сила - тим глибше різала його порожнеча в серці.

  Іноді він чув, як уночі, вдалині, між деревами звучав її голос. Він обертався - але там нікого не було.

  Він став мовчазним, мов древній вартовий з каменю. В кожному ударі меча, у кожному плетиві заклять Кайлар намагався втекти від самого себе.

  Час не лікує пророчі серця

  У світі Етерії існує легенда:

  "Якщо любов була справжньою - навіть тіні часу не можуть її стерти".

  Кайлар почав розуміти, що ця легенда - про нього.

  Він довго мучився... Довго шукав відповіді... Але найдовше - пробивався знайти шлях до неї, навіть якщо між ними пролягла прірва долі.

  Шлях Елісії 

Ще немовлям Елісія відчувала ритм світу. Коли вітер шепотів серед листя, її Серце повторювало його Мелодію. Коли вода в струмку текла над камінням, вона відчувала кожну ноту в своєму диханні. А дерева, стародавні й мудрі, нахилялися до неї, бо відчували: ця дитина їхній спадок.

  Одного дня, коли сонце вперше пробилося крізь гілки Елісія встала на галявині, і її голос прозвучав як дзвін кришталю. Пташки завмерли в повітрі, струмки замовкли, а вітер замовк, слухаючи.

  Сам Древній Ліс торкнувся її голови своїм могутнім корінням і промовив:

-Ти будеш Жрицею Звуку. Ти обрана наша донька, обрана, щоб берегти ритм світу.

  Магія Лісу наповнила її тіло. Від цього дотику волосся Елісії заблищало срібним сяйвом, а очі відбивали всі відтінки світу: від найтемнішої Тіні до найяскравішого світла.

  Вона відчула відповідальність - але не страх. Її Серце билося як один великий Акорд, готове впливати на життя всього живого.

  Перший обряд Жриці Звуку відбувся на вершині стародавнього Дуба, який вважався Серцем Лісу.

  Вона підняла руки, і її голос, чистий і сильний розрісся між гілками, переплітаючись із шелестом листя, дзюрчанням потоків і шепотом вітру.

  Магія Древнього Лісу змішалася з її голосом, і Мелодія створила першу Гармонію світу, яку чули навіть боги.

  З того часу Елісія навчилася слухати Серця всіх Істот: дерев, тварин, річок і каміння. Вона розуміла їхні таємниці, їхній біль і радість, бо була остання донька Лісу, носійка його духу і голосу.

  І саме тоді вона отримала скрипку з кристалів світла - символ своєї влади та обов'язку. Відтоді її Мелодія могла пробуджувати життя, зцілювати Серця і навіть відганяти Темряву, що прагнула розділити світ.

  Так Елісія - стала Жрицею Звуку, останньою донькою Древнього Лісу, готова нести Гармонію у світ, поки її Серце б'ється.