Коли їхні пальці зустрілися, клавіші під рукою Елісії самі грали нову ноту - світлу, але водночас тривожну. Ні вона, ні Кайлар цього не робили свідомо. То Музика обрала їх.
-Це не я... прошепотіла Елісія, відчуваючи, як від рояля піднімається тепле сяйво.
Кайлар нахилився ближче, його голос став серйозним:
-Це заклик. Легенди розповідають про Мелодію Сердець - стародавню силу, яка пробуджується лише тоді, коли два Серця звучать в унісон.
Раптом Кімната наповнилася світлом, і з повітря виникнув дивний знак - срібне Серце, розділене тонкою тріщиною. Воно мерехтіло над їхніми головами, а Музика все грала й грала сама собою.
Елісія торкнулася сяйва - і перед її очима виникли видіння: величезний кришталевий палац, оточений Темрявою: Тінь, що простягала руки до Мелодії; і голос, який шепотів: "Лише єдність збереже світ від розколу."
Вона злякано відсмикнула руку.
-Це Пророцтво?
Кайлар дивився на неї, і в його очах загорівся Вогонь Рішучості.
-Схоже ми з тобою тепер не просто Музиканти, Елісіє. Ми - ключ до чогось більшого.
Вона засміялася, хоч у її голосі тремтіла тривога.
-Я завжди мріяла про пригоди, але не думала, що вони почнуться з рояля.
Він узяв її руку у свою.
-І добре, що вони почалися саме з тебе, - загадково сказав Кайлар.
Світло згасло, Мелодія перестала звучати, але між ними залишилося відчуття - щось пробудилося. І тепер їхня подорож лише починається.