ПРОЛОГ

Історія однієї душі

"Чим яскравіше світить душа, тим більше тіней вона відкидає. І кожен хто побачить це світло захоче або зігрітись ним, або загасити його."

Що ми знаємо про той світ? Про духів і привидів? Та навіть не заходячи так далеко... Що ми знаємо про власні душі?
Душа це крихка сфера, відображення самої людини. Коли ми народжуємось, наші душі чисті й невинні, але з роками вони забруднюються, псуються, і в самому кінці просто розчиняються і знищуються.
Без душі людина перетворюється на сутність, темну, безлику субстанцію без емоцій. Призначення сутності лише одне, знищувати інші душі й пожирати їх. Саме тому з дитинства нам розповідають історії про людські душі.

Щоб потрапити до чистилища, людина має мати кристально чисту душу, тільки тоді вона зможе знайти вічний спокій.
Тим, чиї душі «заражені» темною матерією, після смерті не щастить. Вони стають привидами з душами, замкненими всередині себе. Їхнє існування тепер зводиться до безкінечних мандрів землею, намагаючись не втратити залишки себе.

В ті часи життя було несолодким, сутності пожирали тисячі душ, світ наповнювався темрявою й жахом. Мерці блукали землею у страху, ховаючись, аби сутності темної матерії не відчули їх.
Але на жаль сутності відчувають мелодію душі за тисячу кілометрів.

Як говорить легенда, одного разу з самого чистилища на землю зійшов ангел. Він відмовився від місця у чистилищі, аби врятувати рештки загублених душ.
Зійшовши на землю й вдихнувши трохи земного повітря, ангел почав задихатися — світлі жилки виступили на його обличчі, з очей потекли сльози.
Та згодом біль стих. І на місці свого сходження ангел скинув крила. Саме там він вирішив збудувати прихисток для привидів. Місце, де вони могли б бути у безпеці й не бути поглинутими темною матерією.

Навколо прихистку ангел створив захисний бар’єр, і невдовзі туди почали приходити привиди. Вони знайшли там захист і дім, певний різновид спокою.

Коли ангел зрозумів, що його місія завершена, він передав керівництво своїм послідовникам. Сила його вичерпувалась, тож він пішов у світ людей, прийняв нову подобу й почав нове життя.

Ніхто не знає, де знаходиться той прихисток, як виглядав ангел, та й мало хто вірить у правдивість цієї історії. Але раптом вона справжня?

Цю легенду маленька Ришель часто чула від своєї бабусі. Та розповідала її настільки щиро, що дівчинка справді повірила.
Батьки звісно ж  вважали це вигадкою, та й слухати стару жінку у них не було часу, щоб прогодувати сім’ю, потрібно було працювати.
Тому батьки Ришель майже не з’являлися вдома, а вихованням дівчинки займалась бабуся. Саме від неї вона навчилась різним мистецтвам. У шість років Ришель уже виступала на сцені міського театру, куди бабуся постійно її водила.

Здається, вона побувала на всіх виставах  яких тільки можна.
Коли дівчинка вперше вийшла на сцену вона зіграла маленького ангела, що ніс людям мудрість і щастя.

Та десь глибше, за кулісами, в напівтемряві старих декорацій, її помітили.
Він стояв мовчки. Високий силует у тіні, біла маска, що закривала очі, волосся мов сніг що виблискувало від світла ламп.
Він не виходив на світло, лише спостерігав.

"Яка чиста душа…" — прошепотів він.
Він запам’ятав її.
Назавжди.

Але батьки не бачили в цьому сенсу. Вони казали:
— Театр це не професія. Там немає майбутнього. Там немає грошей. Знайди щось серйозне, реальне, справжнє.

Ришель не хотіла їх слухати, але вибору не мала. Вона залишила сцену. Закрила куліси за своєю спиною. Але частина її лишилась там, між завісами, під тьмяним світлом софітів.

Вона й не знала, що за нею вже тоді стежили.
Він знав, що ця дівчинка одного дня повернеться.
Він зберіг її у пам’яті.
Він чекав.
Театр чекав.

З віком душа Ришель почала занурюватись у темряву. Смерть бабусі, дорослішання, сварка з батьками й переїзд, втрата всього, усе це вплинуло на її світлу й добру душу.
Здавалося, тепер її світло було сховане у напівмороку темної матерії, і бідолашна вже ніколи не зможе знайти спокій після смерті.

Та видно життя має свої плани на цю дівчинку.
Якась сила не дозволить її душі зануритися в морок.
І тепер лише самій Ришель належить зрозуміти, що потрібно зробити, аби не потонути в темряві.