Та за щооо...

Звуки вальсу все не стихали й все більше дратували Мію. Вона допила шампанське, взяла свою сумочку і не твердою ходою направилася до виходу. Шпильки у волосі нестерпно дряпали шкіру, корсет здавлював грудну клітку і не давав зробити вдих на повні легені, каблук зачепився за шлейф сукні і вона почала падати та чиїсь руки її вчасно перехопили та попутно вибили останній подих.

— Оййй, Міічччччкааа, ну нааавіщооо оце воооно булоооо, га? Ну нууу... вистааавааа якась… та кхе-кхе... можна ж булооо... простооо... підіййййттиии доо мене-е-е... Я ж чекааавввв... — змахує рукою —  .. цілий вечір, між іншиим!! Ну всьо, награлась, так? У гооордуу... і цю... як її... неееезалеежжжнууу... Ахахаха! А тепееер... — загадково примружує очі — ... ходиии в мій номеееррр... —  ледь вимовив однокласник з придиханням і не приємним запахом суміші алкоголю, диму та здається рибного салату.

Його руки притискали Мію до спітнілого від танців торса і тепло його тіла викликало ще більшу відразу. Він спробував підморгнути, хоча то було більше схоже на нервовий тик, похитнувся та вони обоє ледь не впали. Дівчина скористалася ситуацією і під приводом спроби вловити рівновагу сильно тицьнула хлопа ліктем під ребро на що він зойкнув і таки відпустив її.

—  Агоов, Гліч. Аххаа. Ходи сюди ми тут. Аххаха. Таку тему придумали ти точно заціниш. Аххах. — гукнули його друзяки, які постійно робили всякі підлянки вчителям. Схоже і цього разу розумом не виділилися. Дівчина кинула останній погляд на спину хлопця і не могла зрозуміти, як тільки він міг їй подобатися ? Підняла поділ сукні і швиденько злетіла вниз по сходах до стоянки готельного комплексу де вони святкували випускний.

Цок. Цок. Цок. Мокрий асфальт. Темрява. Попереду густий ліс і тільки біла смуга біжить вперед. Вітер штовхає в спину і пускає мурахи по тілу. Яскраве світло раптом засліплює очі і гидкий писк гальм. Удар і тіло котиться до узбіччя.

—  Жива ? Підіймайся треба поговорити. Я ж казав, що чекатиму тебе у своєму номері, вперте дівчисько.

Мія піднялася на ліктях відчула біль по тілу, тремтіння, але все інше було  в порядку. Зібрала докупи зіниці, запримітила свій ніс який був брудний, потім перевела і сфокусувала погляд на однокласнику. І як тільки він опинився тут ? І шо сталося ? Ці та інші питання крутилися в голові дівчини.

—  Агов, приджмелена, чому мовчиш німота напала чи що ? Кхехехе, що, правда оніміла ? —  хлопець стривожено опустився перед нею на коліна схопив за підборіддя круть вліво круть вправо, позаглядав в очі і розчаровано видихнув. —  ну чому я ? У мене що, на лобі написано :“ рятівник дуреп і дурнів ? “ —  після чого схопив дівчину на диво легко закинув її на плече та поволік у свій барліг. Сил опиратися у Мії геть не було.

—  Ітак, якщо підсумувати все сказане : Я не твій однокласник, не той хлопак, який все здає в останній момент. Я — відьмак і ні не ті ванільні відьмаки, які описані у ваших книгах. Я прибув з іншого світу аби розшукати тебе. Ти також відьма. Якщо бути точним, то лісова і твоє місце не тут. Я зараз швиденько тебе доставлю куди треба і піду по своїм справам. В кумекала ? Ні ? Мовчиш ? Ехеей. Що я тут роблю, ні от дійсно чому я тут... уже забув —  хлопець ходив туди сюди по готельному номеру і смішно морщив мармизу в спробах щось там пригадати, поки дівчина сиділа на ліжку і тільки поглядом проводила його.

Її мозок взагалі не міг зрозуміти, що за маячню він несе. Наче іноземною мовою говорить, хоча він і англійську ніколи не міг вивчити. Вона притискала до себе подушку і тримала її так міцно, наче вона була єдиним її захистом, —  аа точно. Кіліан обіцяв мені бутилочку колекційного Червоного мороку. Агхр, до бісів, воно того варте, —   махнув він рукою і  заховався у ванній кіманті і через  дві хвилини вийшов уже в іншому образі.

Він був одягнений у чорну рубашку з високим комірцем, чорні штани заправлені в чорні чоботи і звісно ж, чорна накидка. Його каштанове волосся чомусь відросло і кучері обрамляли обличчя, з’явилася  борода і сиві  волосини в ній, низькі нахмурені брови та погляд сірих очей став більш чіпкий з нотками втоми та цікавості.  Цей чоловік точно не був її пакосним  та миловидним однокласником. Він дістав із нагрудної кишені щось на довгому ланцюжку  відкрив його, заглянув, знову закрив і рішуче пішов у бік Мії на що дівчина зреагувала миттєво і кинула в нього подушкою, а потім полізла по ліжку ближче до вікна. Вона хотіла кричати, але виходило лиш невиразне мичання.

—  Та що таке знов, га ? У мене є справи серйозніші ніж няньчитися тут із тобою.  Всяке  там дівоче барахло тобі не потрібне, одяг тобі видадуть. Що іще ти хочеш ? Закінчуй істерику інакше я після переходу передам тебе  одразу  на руки Медофу і повір тобі це не сподобається, він звісно лікар, але в його практиці пацієнти виживають десь половина на четвертину. Будь чемною і повзи сюди, —  чоловік спробував посміхнутися і його обличчя на мить стало навіть не таким  лячним і захотілося йому повірити та залізти на ручки. Наче до батька. Якого у неї ніколи не було. Дівчина струснула головою і з жахом вирячила на нього очі, мовляв, що це ви тут витворяєте, дядьку, мені тільки вчора вісімнадцять стукнуло.

—  Ой-ой, каюсь, це випадково вийшло. —  він підняв руки догори і трішки кривувато посміхнувся наче і дійсно присоромився та швидко повернув  свій похмурий вираз обличчя назад, знову дістав свою річ на ланцюжку, щось покрутив та відкрив і рушив тараном до дівчини —  Нуу, полетіли поки крила  дозріли! — і знову нахабно зцапав дівчину без її дозволу. А  Мія тільки і встигла подумати про те, яке ж бажання вона вчора загадала ?