Розділ 6

Еліза

Прокинувшись наступного ранку, я відразу відчула тепло і хвилювання від вчорашнього вечора. Спогади про те, як ми з Раулем каталися нічним Мадридом і ділилися першим поцілунком, змушували моє серце битися швидше. Я була щаслива, але водночас відчувала невелике занепокоєння. Чи все в нас вийде? Як довго ми зможемо приховувати нашу справжню сутність?

Телефон завібрував на столику біля ліжка, і я посміхнулась, побачивши ім'я Рауля на екрані.

— Привіт, красуне, — почувся його ніжний голос.

— Привіт, Рауль, — відповіла я, м'яко усміхаючись. — Як ти?

— Не можу перестати думати про вчорашній вечір, — зізнався він. — Твій поцілунок... Я не міг заснути.

— Я теж, — погодилась я, відчуваючи, як тепло розливається по всьому тілу. — Це був неймовірний вечір.

— Коли я зможу побачити тебе знову?

— Сьогодні у мене багато справ, але я постараюсь знайти час.

— А якщо я скажу, що дуже сильно за тобою скучив і мрію тебе побачити, це пришвидшить нашу зустріч?

— Ем...думаю так, — відповіла я, посміхаючись, — Можемо зустрітись там, де вчора, я постараюсь звільнитись о 19:30. Тобі підійде?

— Так, дякую тобі , Елізо. Вже чекаю вечора, щоб знову тебе побачити.

Після нашої розмови я відчула, як настрій піднявся. Але водночас з’явилися й інші почуття — хвилювання перед зустріччю з представниками сім'ї Гарсія. Вони були нашими давніми ворогами, і ця зустріч була надзвичайно важливою. Важливою не лише для бізнесу, а й для всієї нашої родини.

Я обрала елегантний літній образ — світлі широкі штани, шовкову блузу і класичні туфлі на підборах. Волосся зібрала в акуратний хвіст, додала трохи макіяжу і прикрас, щоб завершити образ. Оглянувшись у дзеркало, відчула впевненість у своїй зовнішності. Сьогодні я мусила виглядати бездоганно, адже на кону стояло багато.

Перед виходом я ще раз пройшлась по інформації про те чим займається, ця сімʼя. В руках я тримала досьє з усіма необхідними документами, коли на телефон прийшло повідомлення від заступника батька.

"Твій батько у лікарні. Йому потрібна термінова операція. Ти повинна негайно летіти до Порту. Справи тут не важливі."

Серце зупинилося на мить. Я знала, що не можу залишити його в такій ситуації, але також розуміла, що відмова від зустрічі може мати серйозні наслідки для нашої імперії. Відчуття тривоги охопило мене, і я не знала, що робити.

Поки я їхала в аеропорт, телефон знову завібрував.

— Елізо, — почувся голос представника конкурентів. — Всі вже зібралися і чекають на тебе. Якщо ти не з'явишся, це матиме серйозні наслідки для імперії твого батька.

— Я розумію, — відповіла я, намагаючись зберігати спокій. — У мене виникла надзвичайна ситуація. Будь ласка, передайте мої вибачення, я зроблю все можливе, щоб це не вплинуло на наші подальші відносини.

Я важко видихнула, коли поклала слухавку. Відчуття тривоги й напруги змішалися з почуттям обов'язку перед родиною. Я обіцяла собі, що повернуся і виправлю ситуацію.

Коли літак піднімався в небо, я намагалася зосередитися на диханні, щоб заспокоїтись. Я знала, що повинна бути сильною для своєї родини, про те думка про стан батька до останього не давала мені спокою.