Розділ 4

Вечір приніс із собою хвилювання, коли я почала готуватися до побачення з Раулем. Серце билося швидше від однієї лише думки про нього. Довго стояла перед дзеркалом, обираючи вбрання, яке б допомогло мені знову стати простою дівчиною, приховавши свою справжню сутність. Врешті-решт, зупинилася на простих джинсах, обтягуючій майці та легкій куртці. Взула зручні кросівки, а волосся зібрала у недбалий, але стильний пучок, залишивши кілька пасм спереду. Декілька простих прикрас завершували мій образ.

Тепер настав час продумати, як обійти охорону. Вийшла на балкон і ще раз оцінила висоту до землі. Втекти знову по пожежній драбині здалося найкращим варіантом. Взявши невеликий рюкзачок із необхідними речами, я тихенько вийшла з кімнати.

Рауль чекав на мене біля місця зустрічі. Коли я підійшла ближче, моє серце забилося швидше, побачивши його на розкішному мотоциклі Ducati Panigale V4, який блищав у променях вечірнього сонця. Він виглядав неймовірно привабливо у своєму чорному шкіряному костюмі, що підкреслював його мускулисте тіло. Рауль мав темне, густе волосся, яке недбало спадало на лоба, глибокі карі очі, що випромінювали пристрасність, і засмаглу шкіру, яка надавала йому вигляду типового іспанця з найпопулярніших фільмів.

— Привіт, — сказав Рауль, посміхаючись. — Ти виглядаєш приголомшливо.

— Привіт, — відповіла я, намагаючись приховати своє хвилювання. — Дякую. Ти теж.

Рауль простягнув мені шолом.

— Готова до пригоди? — запитав він.

— Чесно кажучи, я трохи нервую, — зізналася я. — Ніколи не їздила на мотоциклі.

— Не хвилюйся, — заспокоїв він мене. — Я буду обережний. Ти в надійних руках.

Я вдягнула шолом і сіла на мотоцикл, міцно обійнявши Рауля за талію. Відчувала, як його м'язи напружуються під моїми руками, і це давало мені відчуття безпеки. Він завів двигун, і ми рушили.

Ми мчали нічним Мадридом, і я відчувала, як вітер розвіває моє волосся, а серце калатає від адреналіну. Рауль майстерно керував мотоциклом, минаючи вузькі вулички та яскраво освітлені проспекти. Зупинялися у мальовничих місцях: біля фонтанів, на оглядових майданчиках, де місто сяяло вогнями.

— Я ніколи не бачила Мадрид таким, — сказала я, коли ми зупинилися біля одного з найвідоміших фонтанів.

— Це місто має свою магію вночі, — відповів Рауль. — Але найкраще я залишив на кінець.

— Дякую, що вчора підтримав мене під час виступу, — сказала я, згадуючи попередню ніч. — Твоя присутність багато значила для мене.

— Ти була неймовірна, — усміхнувся Рауль. — Як давно ти співаєш?

— З дитинства, — відповіла я. — Музика завжди була моєю пристрастю. А ти? Чим займаєшся?

— Я теж люблю музику, — відповів він ухильно. — Але більшу частину часу займаюся сімейним бізнесом.

— Цікаво, — сказала я, намагаючись не видати своєї цікавості. — Розкажи більше про свій бізнес.

— Це складна справа, — відповів він. — Багато відповідальності. Але я не хочу говорити про роботу сьогодні. Хочу, щоб цей вечір був особливим.

— До речі, звідки ти так добре знаєш французьку? — несподівано запитав Рауль.

— Вивчала в школі, — відповіла я, намагаючись не вдаватися в деталі. — Мова завжди захоплювала мене.

Нарешті, ми зупинилися на мальовничому пагорбі з виглядом на місто. Це місце було особливим для Рауля, і він вперше привів сюди когось.

— Це місце... неймовірне, — сказала я, озираючись навколо. — Дякую, що привів мене сюди.

— Я радий, що ти тут, — відповів Рауль, його голос був ніжним і теплим. — Це моє особливе місце. Тут я завжди знаходжу спокій. Ти перша, кого я сюди привів.

— Це для мене честь, — відповіла я, відчуваючи тепло в серці.

Ми сіли на пледи, і розпочався наш романтичний вечір. Ми сміялися, говорили про життя, ділилися мріями та планами. Рауль відкрив пляшку шампанського і налив нам по келиху.

— За нас, — сказав він, піднімаючи келих.

— За нас, — повторила я, відчуваючи тепло в серці.

— До речі, твій виступ вчора був чудовим, — сказав Рауль, піднімаючи келих. — Твій голос просто зачаровує.

— Дякую, — відповіла я, відчуваючи, як червонію. 

— Мені здається, ми маємо багато спільного, — продовжив він. — Ти виглядаєш такою природною на сцені.

— Музика — це мій спосіб втекти від усього, — зізналася я. — Вона завжди поруч зі мною.

— А що ще любиш робити, окрім музики? — запитав він, його очі блищали цікавістю.

— Подорожувати, читати, займатися спортом, — відповіла я, намагаючись бути якомога правдивішою, але не розкриваючи всіх деталей.

Рауль не міг відвести погляду від мого обличчя, злегка нахилившись до мене.

— Ти знаєш, Елізо, кожного разу, коли дивлюся на тебе, захоплююся твоєю красою, — прошепотів він. — Ти маєш неймовірну чарівність.

— Дякую, — сказала я тихо, відчуваючи, як серце стискається від його слів.

Коли наші очі зустрілися, я відчула, як наші серця злилися в одне. Він нахилився ближче, і наш перший поцілунок став магічним завершенням цього незабутнього вечора. Його губи були ніжними, але пристрасними, і я відчувала, як його серце б'ється в унісон з моїм.