Розділ 3

Ранок почався несподівано рано, але я відчувала себе відпочилою, попри те, що повернулася доволі пізно і лягла спати набагато пізніше свого графіку. Сонце пробивалося крізь штори мого готельного номера, заливаючи кімнату м'яким світлом. Я підвелася з ліжка і почала свою щоденну ранкову рутину. Спочатку душ, який освіжив мене та налаштував на продуктивний день. Потім я нанесла легкий макіяж, який підкреслював мої природні риси.

Підійшовши до шафи, я задумалася над тим, що вдягти. Мій день обіцяв бути напруженим, з безліччю ділових зустрічей, тому вибір одягу був важливим. Я вирішила одягти стильний, елегантний образ, який підходить для літньої пори. Вибір пав на легку білу блузку з мереживними деталями на рукавах і комірці, та витончену спідницю-олівець пастельного кольору, яка підкреслювала мою фігуру. До цього додала світлі туфлі на підборах, що робили образ завершеним.

Завершенням мого образу стала невелика підвіска з діамантом, яку мені подарував батько на вісімнадцятиріччя, і тонкий срібний браслет. Я зібрала волосся в акуратний низький хвіст, що додавало елегантності й професіоналізму.

Першим завданням був дзвінок до батька, дона Фернандеса. Я взяла телефон і набрала знайомий номер, відчуваючи, як у грудях наростає легке хвилювання.

— Привіт, тату, — привіталася я, коли він відповів.

— Доброго ранку, Елізо. Що у тебе там? — його голос звучав суворо.

— Все добре, тату. Я вже провела кілька зустрічей і попереду ще багато справ, — відповіла я, намагаючись не виказати хвилювання.

— Чудово. Не забувай про головну мету твого візиту. Наші партнери з Іспанії повинні відчувати, що ми серйозні у своїх намірах, — він завжди був прямолінійним і владним.

— Звісно, тату. Я зроблю все можливе, щоб наше партнерство було успішним, — я відчувала відповідальність за кожне своє слово і боялася розчарувати його.

— Сподіваюся, ти розумієш, наскільки це важливо для нас. Ми не можемо дозволити собі помилок, — його голос був холодним і безкомпромісним.

— Звичайно, тату. Я завжди обережна і роблю все можливе, щоб не підвести тебе, — я намагалася звучати впевнено, хоча всередині мене тривога наростала.

— Добре. Тримай мене в курсі всіх подій. І пам'ятай, будь-яка невдача може коштувати нам дуже дорого, — його слова нагадали мені про всі ризики, які нас оточували.

— Звичайно, тату. Я зроблю все, щоб виправдати твої сподівання, — завершила я розмову, відчуваючи, як зросла відповідальність на моїх плечах.

Я відклала телефон і приготувалася до першої зустрічі дня. Це була зустріч з представниками іспанської будівельної компанії, з якими ми мали обговорити новий проект.

В офісі компанії, де на нас чекали, мене зустрів менеджер з продажів, дон Луїс.

— Доброго ранку, сеньйоріто Фернандес. Ми раді вітати вас у нашій компанії, — привітався він, потиснувши мою руку.

— Доброго ранку, дон Луїс. Дякую за теплий прийом, — відповіла я з усмішкою.

Ми сіли за стіл переговорів, де вже чекали декілька інших представників компанії.

— Ми знаємо, що ваш клан зацікавлений у будівництві нових об'єктів у Мадриді. Які у вас плани на найближчий час? — запитав дон Луїс, розпочинаючи обговорення.

— Наше завдання — налагодити міцне партнерство та розширити нашу діяльність у цьому регіоні. Ми готові інвестувати значні кошти в проекти, які принесуть взаємну вигоду, — відповіла я, пояснюючи наші плани.

Обговорення тривало кілька годин. Ми говорили про потенційні проекти, бюджети та терміни. Я відчувала, як зростає напруження, але водночас і впевненість у собі.

Після обіду я мала зустріч з представниками юридичної фірми, що займалася нашими справами в Іспанії. Юрист, дон Хав'єр, був досвідченою людиною, і ми обговорили кілька важливих питань.

— Елізо, ми повинні вирішити деякі юридичні нюанси щодо нашої нової угоди. Я пропоную зустрітися з нашими партнерами завтра вранці, щоб підписати документи, — сказав дон Хав'єр, коли ми сиділи в його офісі.

— Звичайно, дон Хав'єр. Я згодна на цю зустріч. Завтра о 10:00 буде зручно, — відповіла я, нотуючи у своєму планері.

Під кінець дня я повернулася до готелю, відчуваючи втому, але задоволення від виконаної роботи. Я зайшла до свого номера, сіла на ліжко і закрила очі, намагаючись розслабитися. Раптом мій телефон задзвонив. Це був невідомий номер.

— Алло? — відповіла я, трохи здивована.

— Привіт, Елізо. Це Рауль. Ми познайомилися вчора ввечері, — його голос був теплим і приємний.

— Привіт, Рауль. Я пам'ятаю тебе, — відповіла я, усміхаючись.

— Я думав про тебе весь день. Я знаю, що ти, напевно, дуже зайнята, але чи є у тебе плани на вечір? — запитав він.

— Вечір вільний, — сказала я, відчуваючи, як моє серце б'ється швидше.

— Чудово. Що скажеш про прогулянку нічним містом? Я знаю кілька чудових місць, де можна відпочити після важкого дня, — запропонував він.

— Це звучить чудово. Де і коли зустрінемося? — запитала я, відчуваючи радість від цієї пропозиції.

— Скажи, куди приїхати і я тебе заберу — відповів він.

Тут я відчула легке хвилювання, адже якщо він дізнається, що я зупинилась в найдорожчому готелі Мадриду, він точно зрозуміє, що я не та за кого видавала себе вчора. Але найбільшим моїм страхом стало те, що він може дізнатись, хто я насправді і відвернеться від мене. 

Рауль мені вчора сподобався з першого погляду. Раніше я тільки в книжках читала про кохання з першого погляду і не могла повірити, що таке станеться зі мною насправді. По ньому я також бачила, що я не байдужа йому. Те як він протягом вечора затримував на мені погляд, розглядав моє обличчя. А ще це відчуття метеликів в животі, ніколи не думала, що відчуватиму щось подібне. 

Батько мені з дитинства говорив, що кохання існує тільки для дурнів, в нашому світі не має бути місця почуттям, ми маємо завжди керуватись холодним розумом. Саме тому в мої 24 роки, у мене ніколи не було стосунків. Батько готував мене до вигідного на його думку шлюбу за розрахунком, тому що мафія існує тільки завдяки таким союзам і по іншому бути не може.