Того ж вечора
Прийшовши додому, Ярик крім Аліси ні про кого більше не міг думати. Він ліг у ліжко:
-щось йде не так . Мене тягне до Аліси, як магнітом. Її блакні очі просто чарують мене. Я ще з дитинства закохвся в них... ТАК СТОП! Що я щойно сказав? " Закохався"? Треба розібратися , що ця дівчина робить зі мною . Вона ж мені просто подруга.
Роздуми хлопця прирвало повідомлення. Ярик не охоче взяв телефон до рук . І почав читати:
" Привіт, Ярику. Не проти завтра піти ще погуляти? Просто мені завтра фактично нема чого робити . Якщо, ти згоден, то зустрінимося біля мого підїзду о двадцятій.
Надобраніч.❤️
Твоя, Аліса🌟 ".
Після того, як Ярик це прочитав. Його серце вже не стояло на місті. Він погодився на зустріч , а потім тихо прошепотів:
- Моя, Аліса.
***
Наступного вечора приблизно о 19:50
Ярик і Аліса проголувались по парку і роздивляся зірки. Ярик знав, що тут не далеко є невеличка п'ятиповерхівкка на даху, якої відкривається неймовірний вид. Чомусь, спочатку він не питав в Аліси чи хоче вона тоди піти, але трохи пізніше все ж таки зробив це:
- Алісо, а не хочеш піти, тут недалеко є п'яти поверхівка на даху якої відкривається неймовірний вид?
Аліса усміхнулась:
- Давай. Я не проти!
***
Хвилин 15 потому...
Ярик і Аліса вже були на даху. Вони стояли не далеко від краю і дивилися на зірки.
- Ось там сузір'я " Велика медведиця", - показав Ярик рукою на небо.
Аліса досить втомилась, тому легенько лягла на пличе Ярика. Він обернувся і ніжно подивився на неї.
Аліса трохи зніяковіла:
- Ем... а можна я так буду лижати в тебе на пличі?
- Так, звісно можна... тобі можна все, - Ярик притиснув її міцніше і вона вже спала у нього на грудях.
Раптом дівчина прошепотіла:
- Дякую тобі , Ярику...
Від цих слів у Ярика по тілу знов пішли мурашки:
- За що?
- Хоча б за те, що ти є, - відповіла Аліса.
От у той момент Ярик зрозумів, що це КОХАННЯ. Залишилось тільки сказати це Алісі. Ті очі, які він так любив з дитинства тепер будуть справді потрібними і рідними йому.