Глава 9

— Ти дуже сподобалась моїм батькам.

— Коли вони встигли тобі про це сказати? Ти ж з ними наодинцi не лишався, — засміялась Яна.

— А мені й не треба нічого казати. Я бачив, як сяяли їх очі! — теж всміхнувся Марк.

Сімейний обід дійсно пройшов у позитивній невимушеній обстановці. Батьки Марка раділи, що їх син знайомив їх з дівчиною, розуміли, що це не просто так, а серйозно. Значить, син знайшов дівчину, з якою він щасливий.

Вони багато розповідали про самого Марка і Яну розпитували. чим займається, де вчиться. Звісно, її вік не залишив батьків марка байдужими. Вони відмітили, що Яна надзвичайно мудра і по-дорослому мислить, як для свого віку.

Єдиний, хто не зміг витерпіти щастя закоханих, Даниїл. Увесь час мовчки дивився скоса на те, як вони тримаються за руки, а потім не витримав і кудись пішов ще до десерту. Власне, батьків його поведінка не здивувала, а Марку і Яні було однаково.

Після гостин вирішили пройтись парком, перед тим як їхати вже до них додому.

Хоч нічого, крім відвертих розмов, і не планувалось, коли тиждень тому Марк запрошував Яну до себе на вечерю, але якось так само собою склалось, що вона лишилась і на ніч. А вже наступного дня переїжджала до Марка  з речами і вчорашнім букетом хризантем.

— Вони мені теж дуже сподобались. Приємні люди. І пара гармонічна. Сподіваюсь, мої батьки тобі теж сподобаються.

— Головне, щоб я їм сподобався, — награно зітхнув Марк.

— Ти подобаєшся мені — ось, що головне.

— А ти мені не просто подобаєшся. Я кохаю тебе! — розвернув до себе і поцілував.

— І я тебе кохаю! — відповіла Яна.

Варто було минулої неділі освідчитись у почуттях одне одному вперше, як стали повторювати ці слова щодня. Багато разів на день… Кожен насолоджувався і тим, що чув на свою адресу зізнання в любові, і тим, що сам зізнавався.

— Ходімо послухаємо музику? — запропонував Марк.

— З радістю!

Тепер щоразу, буваючи в парку, йшли послухати, як грають на фортепіано. Цей куточок парку став для них особливим.

— Так, здається, холод сьогодні прогнав усіх музикантів… — зітхнула Яна.

Вперше музичний інструмент мовчав.

— А чому б тобі не зіграти? — запропонував Марк.

— Мені?

— Так. Я ще ніколи не чув, як ти граєш. От і зіграй. Не дарма ж ти стільки років у музичній школі страждала, — підморгнув.

Яна загадково примружила очі, задумавшись. А потім весело відповіла:

— Зіграю, — і пішла до фортепіано. — Нашу мелодію.

Марк буквально з перших нот впізнав композицію, яку вони тут разом почули вперше, під яку вперше поцілувались.

— Мелодія нашої осені, — посміхнувся.

Підійшов ближче. Милувався Яною, слухаючи, як вона грає. І тихенько додав:

— Нашої першої осені.

КІНЕЦЬ

22.11.2023

Дорогі читачі, сподіваюсь, ця книга викликала у вас приємні враження. Обов'язково поділіться ними у коментарях і підпишіться на автора, аби вже завтра не пропустити новинку! :)