Глава Третя

Прогулянка тривала, і компанія, яка зібралася, розслаблено обговорювала різні дрібниці. Аліса йшла поруч із Катею, посміхаючись жартам подруги, коли раптом один із хлопців, Саша, підійшов ближче і, не вагаючись, кинув:

— Алісо, ти така сьогодні... — він зробив паузу, обводячи її поглядом з ніг до голови, — може, проведемо тебе окремо від усіх?

Дівчина зупинилася, але ще не встигла відповісти, як Даня різко втрутився:

— Відв'янь від неї, — його голос був твердий і різкий.

Усі обернулися до нього, і в той момент Валера лише засміявся:

— Ого! Так що це, ви з Алісою все-таки парочка? — почав він глузувати, озирнувшись на інших хлопців.

— О, точно! — підхопив інший, підморгуючи Дані.

Аліса, вже збиралась відрізати фірмове "ми лише друзі", але Даня лише відмахнувся, випередивши її.

— Та ви що вигадуєте? Перестаньте, ми друзі. — зневажливо кинув він, закочуючи очі.

Усі засміялися, продовжуючи свою розмову, а Аліса з Катею відійшли трохи вбік, обмінюючись жартами та сміхом.

— Парочка, а? — піддражнила її Катя, лукаво посміхаючись.

— Ти з глузду з’їхала. — відмахнулася Аліса.-Ми просто друзі.

Один із хлопців витягнув пачку сигарет і підкинув її вгору, наче жартома:

— Алісо, спробуєш?

Даня знову виступив уперед, ще не давши їй сказати ані слова:

— Ні. — сказав він так рішуче, що в повітрі знову запанувала тиша.

Хлопці переглянулись, і хтось спробував посміятися:

— Ой, та що ти їй слова сказати не даєш?

— Годі вже.— Даня зупинив погляд на всіх, підкреслюючи свої слова.

І цього разу ніхто не став сперечатися.

-Я б і так відмовилась.-фиркнула

-Ой, та перестаньте. Пішли в центр краще?-спитала Оля.

Всі одноголосно погодились, і вже за кілька хвилин компанія всілась за лавочками, біля фонтану.

-Дай лягти, маленька.-посміхнувся, Даня погравши бровами.

Не дочекавшись, жодного слова, влігся до мене на коліна, вхопившись за руку.

-Ти балван..-прошипіла, але продовжила сидіти.

Здавалося, що всі звикли до цих наших "муток-дружби", бо ніхто навіть уваги не звернув.

Компанія продовжувала весело обговорювати якогось нового хлопця з їхнього класу, який нещодавно привернув усю увагу. Хлопці жартували, намагаючись вгадати, чи сподобається він дівчатам, і в цій метушні Аліса сиділа на лавці, відволікаючись на звуки води у фонтані. 

Промінчики ліхтаря танцювали на поверхні, створюючи враження, ніби увесь світ крутиться в ритмі водяних крапель.

Даня, який лежав у неї на колінах, раптом підняв голову, дивлячись на неї з серйозним виразом обличчя. Його світло-сірі очі, сповнені турботи, зустрілися з її поглядом. Він нахилився ближче, і, не звертаючи уваги на метушню навколо, тихо запитав:

— Що сталося, маленька? Щось з батьками так?.

Вона не знала, що відповісти, тільки мимохідь знизила плечима. Думки, які крутяться в голові, не давали їй спокою. Даня продовжував:

— Коли ми підемо додому, ти повинна мені все розповісти... Будь ласка.

Ці слова пробудили в ній відчуття тепла, і вона кивнула, хоча всередині все ще відчувала напруження. 

Даня не чекаючи відповіді, знову влаштувався на її колінах, підкладаючи голову їй на ноги. Його темне волосся м'яко торкалися її шкіри, і Аліса відчула, як це простий дотик приносить їй заспокоєння.

Аліса м'яко почала перебирати його волосся, відчуваючи, як він розслабляється під її дотиками. Усі навколо продовжували жартувати, обговорюючи деталі про нового хлопця, але їхній сміх і розмови зливалися в єдиний шум, від якого Аліса на мить зникла. Лише вона і Даня, їхня маленька обіцянка довіри, яка ніби з'єднувала їх, робила світ навколо менш заплутаним.

— Знаєш, — тихо промовила Аліса, не відриваючи погляду від води, — іноді я думаю, що все це так складно.

Даня, почувши її слова, повернувся і подивився їй в очі. Його вираз став серйознішим, і він запитав:

— Чому ти так думаєш?

Вона знову знизила плечі, але тепер не могла стримати усмішку. Відчуваючи його погляд, який нагадував їй про все, що було між ними, Аліса вирішила, що можна довіритися.

— Просто… іноді все здається заплутаним. Школа, плани на майбутнє, батьки. Важко, Дань..

Хлопець поклав руку на її коліно, і це маленьке зусилля принесло їй розраду. Він не відповів, але її слова вже знайшли відгук у його серці. Весь шум навколо, немов зник, залишивши тільки їх двох у цьому маленькому світі.

Це було їхнє маленьке щастя, і Аліса відчувала, що з Данею їй завжди буде легко. У цей момент вони були не лише друзями, а й підтримкою один для одного, готовими пройти через усі труднощі разом.

Вітаю, любі читачі ❤️

Чекатиму

На ваші коментарі та зірочки 💋