Похорон матері

«Мамо, я зустріла чоловіка…»Мамо,ти вже мертва. В моїй уяві, ти завжди поруч. Він не є красивим чи розумним чи навіть молодим. Мамо, його вибрало моє серце. Цей чоловік мені не належить. Він схожий на птаха. Коли я з ним, то почуваюся вільною. Коли я дивлюся в його очі, то наче бачу його душі наскрізь. Він спить ще мамо і в нього є свобода волі. Які усі у всесвіті поважають цю свободу волі.Я б могла його прив’язати чи приручити, але ж ти знаєш, яка працюють правила цього всесвіту. Він загнав мене  у рамки, щоб я не закохувалась. Хіба це можливо? Не любити іншу людську істоту? Ехх мамо, ті сплячі такі дивні. Мої руки трясуть, моє горло стискається.

Якби ти знала мамо, яка ж я дешева і низькосортна жінка. А ще мамо в нього є жінка і діти і я точно втратила здоровий глузд. Мамо, ох ненько. Та це ще не все. А ще в мене були стосунки з його другом. Мені здавалося, що таке буває тільки в серіалах.

Мої нові туфлі, які я взуватиму тільки по святах і буднях. Мої туфлі, які приведуть мене до моєї мрії.

Мамо, ненечко. Я розумію, що втратила здоровий глузд. Заглядаючи в майбутнє я бачу себе його дружиною. Оххх, нене, цей дар мене доконає. Я бачу майбутнє і варіанти і не зрозуміло чи я там чи якась інша жінка.

Ти б сказала, якби не було боляче відпусти. Запам’ятай кілька митей і відпусти. Не продовжуй, не роби із свого життя драму.

Через дванадцять років він скаже, що кохає мене. Через дванадцять років він скаже, що я єдина жінка, яку тільки він кохав. Коли його дочці виповниться вісімнадцять років, він вирішить бути зі мною. Та тоді, я скажу, що моє серце належить тільки Богу. Я промовчу, що він і є Бог мого всесвіту. Я промовчу і не скажу, що кохала його ще до знайомства. Він не знатиме, що я ненароком заглядала у майбутнє. Він не знатиме, що я жінка-будда. Він не знатиме, що я всі ці роки була його своєрідним талісманом. Я не скажу йому, що йому суджена прожити сто тридцять років. Не скажу, що він плакатиме біля моєї могли.

Мамо, я нічого не скажу йому. Я вибрала всі ці уроки ще до народження. Я вибрала бути щасливою і страждати. Я вибрала бути світлом у цьому світі. Я прийняла свій дар зцілювати людей.

Мамо, як же мені іноді хочеться бути звичайною людиною. Але я не можу.

«За жінками просвітленими підуть народи. Кожна просвітлена жінка визволить своїх близьких від матриці та 3 д реальності. Кожна жінка-Будда стане провідником світла. Кожна та жінка усвідомить свою ношу і свою роль. Чоловіки теж мамо є просвітлені, але Епоха Водолія за жінками. Матір світу і батько. Мамо,з кожним днем я покидатиму свою роль у цьому світі і більше служитиму людям. З кожним днем я любитиму Бога все більше, моє серце відкриватиметься і я ставатиму світлішою,божественнішою і ближчою до Бога.

Мамо, я не проста жінка і терниста у мене дорога. Я згадуватиму свої життя, згадуватиму хто я і для чого я живу.

А якже Діма? А якже Нью-Йорк? А якже Бруклін і Манхеттен? А якже все, що було до цього ?

Мамо, я не знаю. Після твого похорону моє життя зупинилося і я шкодую, що не була поруч. Шкодую, про наші стосунки і що я була негідною дочкою. Мамо, мені так боляче . Моє серце розлітається на тисячі шматочків. Я тону в його очах. Він поруч,той чоловік. Він завжди поруч. На рівні енергії, я завжди беру його за руку. Мамо, коли я приїхала на твій похорон, то зустріла його. Я хотіла вчинити самогубство, але він врятував мене і  я прив’язалася, як прив’язуються собаки до господаря. Яка ж я жалюгідна мамо і нікому витерти сльози із мого обличчя.

Зараз він обіймає свою дружину за талію і розмовляє із дочкою і сином. Вони проводять свій тихий сімейний вечір разом . а я страждаю. Моя душа вибрала ці уроки. Моя душа вибрала цей біль. Я не розумію. Звідки беруться ті емоції. Не розумію,чому одних ми кохаємо. А інших ні. В мене так багато запитань і я не знаходжу відповідей. Лиш тільки , коли я думаю про Бога моє серце знаходить спокій.Коли я віддаюся думками і тілом Богу і кажу: «Забирай Творець усе, забирай мій біль, забирай мою темноту. Забирай усе і залиш мені цю мить насолоди із тобою. Творець, дай мені кілька секунд побути із тобою. Дай мені відчути, що я теж твоя улюблена дочка. Будь-ласка,дай мені кілька секунд спокою, щоб я згадала для чого я народилася на цій землі.»