Тут - ні краплини правди, ані крихти
брехні! Правда - у кожного своя, як і брехня -
рідна лиш брехуну.
Нічого не залишається іншого - ця
історія справжня. І відбувається вона у
кожному із нас - думки не спиняє «сусідська
розора», уяву - не тримає «здумана межа».
Та і «свіжопроведена борозна» - не обмежує
буття.
Тут жага зазирнути у свою свідомість,
стати ближчим до збагненності себе, до
свого рідного, батьківського світу, тут
віддзеркалення того, що і так є у тобі!
Що ми кладемо за плечі, коли збираємось їди
дорогою долі, що приносимо на поріг, коли
повертаємось? Відповідь отримаєш, коли
повернешся…
Ця історія не про чортів, і не про людей -
вона про невидиму частинку, яка робить нас
нами - і людиною і чортом одночасно.
Тут персонажі не мають імен - щоб не
помилитись, коли відчуєш, впізнаєш себе.
А для цього, важливими є ролі, а з ними
почуття та емоції, які до них
доєднуються. І, звичайно, відчуття
дзеркала, в яке, за сміливого бажання, кожен
може зазирнути. І побачити…!
Ну звісно… - себе!
Це невигадана історія. Усі персонажі - лише
одна людина. Змальована, по початку,
окремими, чіткими, контрастними фарбами,
які лише згодом, із розвитком подій,
перемішуються, втрачають свою
дискретність, і зображають нас такими,
які ми є. Та трастя із ним…! Такими, якими
хотіли б ми бути!
Хай кожен, із цієї бувальщини візьме собі
щось справжнє і не перехідне…
Мельник-Вітрило