Розділ 22. Про самоаналіз і невдалі пакості.

Коли через кілька хвилин в кімнату повернувся Галахар, я все ще сиділа бліда і перелякана, прокручуючи родовий браслет Рівендейлів на своєму зап’ясті. Лорд так і завмер, при вході в кімнату.

- Рейз? – кинув Галахар допитливий погляд на тінь.

- От тільки не треба прикидатися, що нічого не побачив, - тихо відповів той і заплющив очі.

Ініційований попробував мені підбадьорливо посміхнутися, але вийшло в нього відверто кепсько. Збентежено відвівши погляд, він протягнув мені мій же малюнок. Глибоко вдихнувши, я забрала у нього малюнок і кілька довгих хвилин намагалася зосередитись на плетінні. От тільки мій мозок вперто відмовлявся мені в цьому допомагати.

Я не могла! Чи могла? Та як взагалі таке могло трапитись?! Заперечувати не буду, Ешкарт доволі привабливий. Та всі тіні, до демонів їх всім скопом, привабливі! Я кинула оцінюючий погляд на Галахара. Високий, широкоплечий, з коротким чорним волоссям і смуглою шкірою. Аристократичні риси обличчя, чаруюча посмішка і погляд. Погляд чорних мерехтливих очей, якими на мене зараз дивилися. Під його поглядом я густо почервоніла і знову постаралася зосередитись на схемі.

От тільки символи перед очима розпливалися, а нав’язливі думки вперто відмовлялися покидати голову. Припустимо, Ешкарт мені сподобався. Згадавши нашу першу зустріч, була вимушена визнати, що це дійсно так. Так, він налякав мене, але в той же час було в ньому щось таке, що мене приваблювало. Навіть не знаю що. Зовнішньо він не сильно відрізнявся від того самого Рейза, - кинула на лорда короткий погляд. Брати дійсно були схожими. Навіть дуже. Якби у Рейза було довше волосся, він виглядав би майже так само, як і його брат. Я знову крадькома подивилася на чоловіка і напоролася на його погляд. Але чомусь не відвернулася, а продовжила уважно роздивлятися його лице. І раптом зрозуміла – погляд. Саме поглядом брати відрізнялися найбільше. У Ешкарта він був суворим, холодним, вивчаючим і в той же час чаруючим, теплим, привабливим. І справа не в кольорі очей, які у Ініційованого були темними як сама ніч, а в тому, що в цих очах відображалося.

- Лорде Рівендейл, - Рейз поморщився від мого звернення, але я не звернула на це жодної уваги, - а скільки вам років?

Треба було бачити вираз обличчя темного. Він навіть кинув збентежений погляд мені за спину. Після чого прочистив горло і тихо відповів.

- Двадцять шість.

Я задумливо кивнула і прикусила губу. Так мало. Мені здавалося, він має бути старше. Хоча, - знову подивилася на лорда, - виглядає він навіть молодше. То чому у мене склалося враження, ніби він має бути старше?

І я раптово зрозуміла – слова Ешкарта. Він говорив про події тридцятилітньої давності так ніби сам був присутній там. А ще мені раптом згадалося, який саме пост він займає при імператорові. А тоді ще й його слова про те, як їх з Рейзом батьки не наважувалися заводити інших дітей.

Я поблідла. І, мабуть дуже сильно, тому що схвильований Галахар, миттю присів навпроти стурбовано вдивляючись в моє лице.

- А скільки років вашому брату? – все ж запитала я, ігноруючи Ініційованого.

- Еш мені за це не подякує точно, - хмуро пробурмотів молодший Рівендейл.

- І все ж? – не відставала я.

- Сорок чотири, - врешті вимовив Рейз, і мої очі округлились від здивування.

Ні, старше він не виглядав, я би навіть сказала, що йому важко було двадцять п’ять дати. Але це все особливості довголіття. Там сотня років іде як один. Чесно кажучи, я і не пам’ятаю, як там обчислення проводяться. Треба було більше уваги приділяти расознавству. Все ж корисний предмет, як виявляється.

І тут я раптом зрозуміла, що мене найбільше збентежило у всій цій ситуації.

- Стривайте, тоді виходить, що під час невдалої спроби перевороту йому було всього чотирнадцять? А як же тоді?..

Глава Імперської служби безпеки не змінний уже протягом багатьох століть. Чи ні?! Я розгублено подивилася на задумливого Галахара. І раптом згадала прізвисько, яким нагородили магістра Тьми – Безликий. Ні імені, ні прізвища. Інакше, як магістр до нього не зверталися.

І я нахмурилась. Якщо це так, виходить, лорд Ферроу розкривши мені тоді особу свого безпосереднього начальника як мінімум порушив чийсь наказ. Зберігають же для чогось в таємниці те, хто ховається під маскою. І от запитання виникає, навіщо він це зробив.

Я задумалась над цим на кілька хвилин, а тоді згадала розмову свого брата з Персевілем. Леді Ферроу була тією самою леді, яку мало не вбив Ешкарт. Чи може таке трапитись, що вони родичі. Ні, те що вони з одного роду, зрозуміло. І все ж рід може виявитися доволі розгалужений.

Навіть якщо і так. Він не міг знати про те, яке саме значення я маю для Ешкарта. Його здивування було непідробним, щирим.

- Ферроу завжди ненавидів Еша, - несподівано перервав мої роздуми Галахар.

Я миттю поблідла, і згадала взагалі в чиїй присутності знаходжуся. А лорд, тим часом, продовжив.

- Коли його сестра почала проявляти до Ешкарта увагу, він мало з розуму не зійшов від злості. А коли вона мало не померла…

Лорд не договорив, але і так все було зрозуміло.