Розділ 20. Про непроханих гостей і таємниці минулих літ

Тіні знадобилося всього кілька секунд, щоб усе осмислити. Але виконувати моє прохання він не став. Замість цього він змахнув рукою, викликавши чорний вихор. Щойно той осипався перед нами повстав розгублений Рейз в одній сорочці з закоченими рукавами. Не даючи брату часу навіть на те щоб обуритись, Ешкарт штовхнув мене в його обійми і змахнув рукою.

- Наглянь за нею, - пролунав його голос уже після того, як нас поглинув чорний вихор.

Не знаю, пов’язано це з тим, що Ешкарта не було поруч, чи з тим, що він управляв вихором на відстані, але переміщення цього разу було вкрай нестабільним. Нас постійно то підкидало, то складалося враження, що ми падаємо в прірву. Навіть часу на те щоб задуматися над кінцевою зупинкою не було. І тим більшою була моя вдячність, коли після розпаду магічного вихору ми опинилися у знайомій мені бібліотеці. Кілька хвилин, поки не минуло запаморочення, я ще чіплялася за сорочку Рівендейла молодшого. Після чого рішучо відсторонилася від чоловіка і відійшла на кілька кроків.

- Не поспішай, запаморочення мине з часом, - притримав мене за лікоть лорд, коли я мало не впала.

Різко видихнувши, я вперлася чолом в його плече і заплющила очі. Раніше такої реакції на переміщення у мене не було. Важкі кроки змусили завмерти на місці, і навіть дихання затримати. Хтось швидко підіймався по сходах, явно націлившись на бібліотеку. Вчепившись пальцями в передпліччя Рейза я різко повернулася лицем до дверей і приготувалася до найгіршого. Невідомий закінчив підйом, зробив ще кілька кроків по коридору, після чого двері бібліотеки відчинилися і перед нами повстав високий світловолосий лейр, в прикрашеному золотистою вишивкою білому костюмі.

Не кажучи ні слова, Рейз заштовхав мене собі за спину і з підозрою подивився на лорда Персевіла.

Очі Персевіла були сіро-блакитними, а волосся білим, як сніг. На фоні бронзуватої шкіри білі вії і брови виглядали неймовірно привабливо. От тільки репутація повністю руйнувала увесь його образ.

- Леді Лайтінська, - чоловік посміхнувся і закрив книгу, яку до цього читав, - який приємний сюрприз.

Під його холодним пронизливим поглядом, я мимоволі відступила назад.

- Чому ви так на мене дивитесь? Ваш брат сам дозволив мені скористатися вашою бібліотекою.

- Доступ до лабораторії батька вам він теж видав? – хрипло уточнила я.

Лорд Персевіл подарував нам свою чаруючу усмішку і поставив книжку на стіл.

- Боюсь вас розчарувати, але я не той, кого ви шукаєте… Репутація у мене скверна, сперечатися не буду, - несподівано серйозно проговорив він. – Але серійні вбивства? Ви справді вважаєте, що я на таке здатний?

- Ваша наречена покінчила життя самогубством після ночі проведеної у вашому замку, - холодно відчеканив Рейз, і в мене все тіло покрилося сирітками.

Персевіл відреагував несподівано серйозно. Подивившись чомусь на мене він нахмурився і тихо відповів:

- Я не знав, що вона уже була закохана в іншого. І про її вагітність також не знав.

Я мимоволі здригнулася під його поглядом, і це не залишилося непоміченим.

- Я і пальцем її не торкнувся, клянусь, - несподівано хрипло проговорив чоловік, дивлячись мені прямо в очі.

- А як же друга ваша наречена? – не приховуючи насмішки нагадав Рівендейл.

Навіть я поблідла, згадавши усі ті моторошні історії, які переказували одна одній служниці.

- Це був нещасний випадок! – буквально прогарчав лейр.

Його лице при цьому потемніло, а очі засвітилися зсередини, видаючи особливості родової магії Персевілів. Повітря повільно згустилося, поки в кімнаті не запахло озоном.

- А як же… - Почав було Рейз, але лорд Персевіл договорити йому не дав.

- Моя третя наречена зірвалася в прірву під час прогулянки. Її смерть була чистою випадковістю, і мене в ту мить навіть не було поряд, - прошипів розлючений лейр і його волосся ледь помітно заворушилося.

- Лорде Персевіл, що ви тут робите? – поспішила я перевести тему, поки не трапилось чогось поганого.

Очі чоловіка перестали світитися і він здивовано подивився на мене. Я в цю мить все ще ховалася за спиною Рейза і виходити з укриття не поспішала. Все ще свіжими були спогади про те, як цей самий лорд намагався підкупити директора, щоб той дозволив йому женитися на мені.

- Ваш брат, юна леді, попросив мене де в чому йому допомогти, - він кинув незадоволений погляд на Рейза і не став нічого пояснювати.

Втім, на те щоб вислухати його пояснення у нас все одно не вистачило би часу. В наступну мить роздався тихий гуркіт. Очі Рейза миттєво затягнулися тьмою, і в наступну мить він обернувся чорнім туманом і буквально просочився крізь підлогу. Не гаючи більше часу, я кинулась до входу в лабораторію. Поки я відчиняла прохід, з лабораторії доносилися характерні звуки боротьби. Але варто було проходу все ж відчинитися, як все стихло. Перелякавшись за життя тіні, я збігла вниз по сходах і буквально влетіла в лабораторію. Рейз лежав на кам’яній підлозі і корчився від болю. А над ним нависав уже знайомий мені чоловік. Той самий, що увірвався тоді в вежу Імперської служби безпеки.