Розділ 13. Про складні плетіння і їх дослідження.

Можу поклястися, що темний нахмурився. Моє запитання спантеличило його. Тряхнувши головою, він заговорив уже значно ввічливіше.

- Близько восьми годин… - врешті відповів він.

Я прикусила губу і розрахувала, що такими темпами ще дві години, і тіні можна буде сміливо відрізати руку. Оскільки вона вся перетвориться в лід і відповідно магія перестане надходити… Відповідно, і стазис спаде. Але стазис не потрібно постійно підтримувати. Це стабільне закляття. Отож, виходить…

- Заклинання руйнує стазис? – невимушено уточнила я.

Темний кивнув, а я обвела поглядом кімнату. Знову придивилася до тіла заклинателя на підлозі і попробувала прослідкувати джерело заклинання. Через декілька хвилин зрозуміла, що це неможливо, - присіла поряд з тілом і прослідкувала поглядом одну з нитей. Мені потрібно було зруйнувати заклинання, не порушивши його матрицю. Фактично – зупинити механізм, щоб можна було дослідити заклинання. Захоплена пошуком зовнішнього джерела, я не одразу зрозуміла, що до мене звертаються.

- Що, вибачте? – не відриваючись від дослідження, запитала я.

Магістр Тьми, він же Глава Імперської служби безпеки, прочистив горло і знову запитав:

- Леді Лайтінська, чим ви займаєтесь?

- Шукаю зовнішнє джерело, або прив’язку… Щось, що активує заклинання, або живить його… - спокійно відповіла я.

- Леді Лайтінська, - заговорив Ініційований Тьмою з косою чолкою, - ми уже все обшукали. Тут немає нічого такого…

- Погано шукали, - перебила я його, змітаючи усі папери зі стола.

На столі справді нічого не було. Тільки бліді ниті, які раніше були заклинаннями. І що найцікавіше, ниті цих заклинань повільно тягнулися до тіла заклинателя.

- Магістре, - ідея була божевільна, але крім неї в голову більше нічого не приходило, - а відпустіть на мить стазис. Ви ж зможете його відновити… - без особливої впевненості припустила я.

- Що? – розгублено перепитав Глава Імперської служби безпеки.

- Леді Лайтінська, зараз не час і не місце для ваших експериментів! – подав нарешті голос другий із некромантської парочки.

- Мілдрет! – гаркнув на нього Глава Імперської служби безпеки.

Тінь на очах зблід і відступив на кілька кроків. Я мимоволі здригнулася, коли навколо магістра заклубилася тьма.

- Скільки? – запитав він уже у мене.

- Секунди буде достатньо… - запинаючись промовила я.

Всього на мить стазис розсіявся, щоб в наступну одразу ж відновитися, але цього було достатньо, щоб я помітила зсув магічних нитей. Поспішно підбігши до тіла, я обережно обрізала усі ниті й лише тоді згадала, про те, що мене з самого початку збентежило.

- Ой! – тихо пискнула я, коли стіни затремтіли під надмірною ваготою.

Заклинання поспішно опадали рваними шматочками нитей. І нічому більше було підтримувати стіни в цілісності.

Перш ніж я встигла ще хоч щось зробити чи сказати, страшний гуркіт рознісся вулицею, і старенький будиночок повалився прямо нам на голови. Зажмурившись, я приготувалася до неминучої гибелі, але минали секунди, а нічого так і не відбувалося. Приблизно через хвилину, я боязливо розплющила одне око. Клуби тьми повільно переносили на собі уламки стелі та стін. Неушкодженою залишалася, до речі, тільки частина стіни за моєю спиною, яка досі підтримувалася примарними нитями магії.

Я обережно перерізала останні ниті й залишки будинку розвалилися на очах.

- Можете відпускати, я відсікла джерело… - скромненько повідомила я.

Капюшон повільно нахилився в бік. Під холодним, пронизливим поглядом я сильніше зніяковіла й опустила голову вниз.

- Ви впевнені, леді? Якщо стазис спаде, на його поновлення піде не менш як хвилина, - це один із некромантоподібних.

Мимоволі зачервонілася – впевнена я не була. Але….

- Я відсікла джерело магії. Якщо вона не буде надходити, то і стазис не спаде.

На мене насмішкувато подивилися, але я нічого не стала говорити. Було ніяково і совісно… Один із тіней, демонстративно струсив пилюку з плеча і зміряв мене надмірним поглядом.

Я знову повернулася лицем до магістра і зі здивуванням відмітила, що він відпускає магічні ниті. Його довіра лестила мені, але це не додало мені впевненості, і я тільки поблідла сильніше в очікуванні результату своїх рекомендацій. Тим не менше, закляття стазису мигнуло і закріпилося. Полегшено зітхнувши, я підповзла ближче до тіла і почала уважніше розглядати його.

- Як ви додумалися до такого? – несподівано подав голос коротко стрижений.

Не відволікаючись від роботи, вирішила чесно відповісти.

- Руки магістра почали покриватися льодом. Не знаю який у нього рівень магії, але можу припустити, що доволі високий.

Глава Імперської служби безпеки різким змахом руки зняв плащ. Він розстелив його на підлозі й присів зверху. Я прикусила губу і підняла допитливий погляд на лице тіні. Не змогла відмовити собі в задоволенні.