Розділ 10. Про дружбу

Ідучи уже забутою доріжкою від адміністративного корпусу до житлового, я посміхалася, стискаючи в пальчиках холодні ключики. Звичайно такий замок будь-який маг, навіть з мізерним резервом зламає без проблем. Замки скоріше – данина історії… І взагалі, розраховані на порядність деяких, які зовсім не порядні… Про свою безпеку студенти не хвилювалися тільки тому, що двері були захищені магією, і без проблем зчитували ауру. Тому, чужий без дозволу хазяїна увійти через них не міг. Інша справа – вікна…

Поряд, весело щебечучи, плелася Кайя. Її дзвінкий голосок розносився безлюдним двором Академії. Вона безперестанку тараторила на тему мого приїзду, соромлячись задати пряме запитання. А потім все ж не витримала і, схопивши мене за рукав, зупинилася.

Здивовано подивилася на однокурсницю і тепер уже сусідку по кімнаті. Дівчина, знітившись, переступала з ноги на ногу. Я зітхнула і, взявши її під руку, попрямувала далі по доріжці.

- Нічого цікавого не сталося… Лорд-директор просто помітив мене у місті, коли я ловила екіпаж, і запропонував підвезти, - без докорів сумління збрехала я.

Дівчина прикусила губу, але не стала нічого запитувати. А тоді знову защебетала. Я уже змирилася з її говірливістю, коли вона несподівано виговорила:

- А ще уявляєш, у нас новий викладач. Він такий миленький… - дівчина томно зітхнула, і я хмикнула. – Лорд Екнез! Я уже не можу дочекатися, коли почнеться семестр! Він такий…

Дівчина застогнала не в змозі підібрати підходяще слово, і на деякий час затихла. І я вирішила все ж запитати.

- А коли ти встигла з ним познайомитись?

Кайя подивилася на мене як на дурну, і потягнула далі коридором. Розклад висів на величезному стенді і свій факультет я знайшла з деякою затримкою. І поки Кайя роздивлялася стенд у пошуках потрібної інформації, я вивчала наш розклад.

В основному нічого незвичного. Додалося декілька предметів і все. Кайя нарешті знайшла те, що шукала, і рішучо натиснула пальцем на рядочок в нашому розкладі. «Теорія Темних Матерій» спалахнула фіолетовим світлом і поряд з вимогами до предмету винирнула невеличка проекція викладача.

Кайя не обманювала. Лорд Екнез виявився красенем: високий, широкоплечий, з привабливим обличчям і хижим розрізом очей. Очі у нього були жовтими, що видавало в ньому перевертня. І я несподівано для самої себе згадала, де раніше чула це прізвище. Знову подивилася на красиве, привабливе обличчя і з неприкритим здивуванням впізнала в ньому юного перевертня, який з хмурим виразом обличчя спостерігав за тим, як семилітня я будую замок із батькових речей. Під фундамент пішов величезний і важчезний фоліант, а стіни я викладала з ручок, олівців, чорнильниці.

Спогад пролетів швидко, викликавши легку ностальгію. Я перевила погляд на вимоги до предмету і мимоволі поморщилася. Три курсові, наукова робота на вільну тему, чотири самостійні проекти, і завершувалося усе екзаменом.

Я знову подивилася на перевертня і мимоволі скривилася, минуле згадувати я не любила. Ностальгію я теж не любила, і противне ниюче відчуття всередині терпіти не могла.

- І чому це ви несподівано наморщили носика, юна леді? – приємний, оксамитовий голос, змусив здригнутися від несподіванки.

Підстрибнули ми з Кайєю одночасно і одночасно розвернулися, щоб натрапити  поглядами на широкі чоловічі груди. Голови теж підняли одночасно, і особисто я скривилася сильніше.

Нам випало сумнівне задоволення спостерігати в живу нового ідола Академії. Перевертень окинув нас хитрим поглядом і зупинив його на мені. Його зіниці розширилися, а губи розтягнулися в широкій усмішці.

- Тьми, - ввічливо привіталася я.

Перевертень окинув мене зацікавленим поглядом і кивнув.

- То в чому проблема? Якщо вас зацікавило щось з мого предмету, я можу допомогти.

Дивився він чомусь виключно на мене і це злегка насторожило.

- Дякую, професоре, мене дещо збентежили вимоги, але я впевнена, що впораюсь.

- Радий це чути… - якось розсіяно проговорив він, несподівано задихавши дрібно і часто, наче принюхуючись до чогось.

Я мимоволі проковтнула в’язкий ком, і відвела погляд. Кайя з захопленням розглядала молодого лорда і мало не облизувалася.

- Вибачте, професоре, нам пора….

Я вхопила однокурсницю за руку і потягнула за собою. Його погляд я відчувала на собі ще довго. І це було дивно… Дуже дивно…

 Кімната в гуртожитку зустріла стерильною чистотою. І було видно – Кайя не просто так потрапила на факультет заклинателів. Очисні плетіння були всюди. Сніг моментально танув, і навіть брудні черевики уже через мить починали блистіти. Пахло магією. І я скучила за цим вічно святковим запахом.

Академія Прикладної Магії, як і говорив лорд  не була популярним навчальним закладом. Студентів з кожним роком було все менше. І останнім часом ми розділяли гуртожиток з некромантами. Ці постійно кидалися чимось пакосним. Нерідко доводилося ухилятися від злих проклять, або темних згустків. Ми їм були не суперники. З нашими то резервами…