Розділ 5. Як вижити в обіймах тьми

Тьма повільно наповнювала легені, вона заповнювала усю мене. Серце шалено колотилося в грудях перших декілька хвилин, а тоді почало уповільнюватися. Доки удари не почали лунати по одному в хвилину. Тьма перестала лякати. Більше того, вона турботливо закутувала мене як тепла ковдра, закликаючи здатися, перестати боротися. І я вже майже піддалася їй, коли вона несподівано почала відступати.

Повільно і неохоче, як дитина, яка щосили опирається батькам, щоб її не забирали з заповненого дітьми лугу. Серце забилося сильніше, більш впевнено. І тієї ж миті тіло наповнилося нестерпним болем. Тепер тьму від мене наче віддирали  як розплавлену тканину від обпеченої шкіри. Рвали, ігноруючи повні болю стогони і глухі скрики. Поки я не відчула своє тіло.

Тьма повільно відступала, і біль відступав з нею. Я перестала вириватися, роздираючи пальцями тонку шкіру. Мої пальці остаточно повернули собі чутливість, і я відчула під ними мокрі обривки тканини. Короткий спазм змусив вигнутися, і я наче видихнула залишки тьми.

Оніміння на губах змінилося жаром чужих губ. І я несподівано чітко відчула гарячі долоні на плечах. Я знову видихнула, а чужі губи ніжно поцілували мої. Тремтіння прошило все тіло. Мене перестали утримувати, і гарячі долоні ніжно погладили мої плечі. Я перестала чіплятися пальцями за чужі передпліччя і знову видихнула. Ще один ніжний поцілунок, і гарячі пальці зарилися в моє волосся.

Я повільно усвідомлювала те, що відбувалося. І щойно усвідомлення прошило мене гарячою хвилею, вперлася руками в сталеві груди тіні. Він знову ніжно торкнувся моїх губ і зі стогоном відсторонився, перекотився на спину і з хрипом вдихнув. Його лице покрилося сірими жилками. Губи були майже повністю чорними, але повільно світліли з кожним новим вдихом, і я передумала злитися на нього.

Втома була настільки сильною, що я навіть думати не могла. Думки текли повільним струмочком, я почувалася джемом, який розмастили тоненьким пластом по шматку хліба. Сон навалився несподівано. Крізь дрімоту я відчула лише як мене підняли.

Прокинулась я з ломотою у всьому тілі, як під час лихоманки. Волосся обліпило шию і обличчя, і саме це мене, мабуть, і розбудило. Я відчула коливання повітря, і мене накрила широка тінь. Як не кумедно це звучить, але тінь належала тіні.

Він обережно присів поряд на краєчку ліжка і торкнувся долонею мого чола. Красиві губи стиснулися в тонку лінію, брови нахмурилися і між ними пролягла тоненька складка. Я видихнула гаряче повітря і заплющила очі.

- Все буде гаразд… - несподівано запевнив мене лорд і погладив заспокійливо по щоці.

Його рука здалася мені прохолодною, і я мимоволі потягнулася за нею. Лорд нахилився вперед і ніжно поцілував мене в чоло. Я слабо штовхнула його в плече. І він, уже відстороняючись, несподівано завмер.

- А взагалі… коли ще випаде така можливість… - зірвався хриплий шепіт з його губ.

І, ігноруючи слабкий опір, темний поцілував ніжно, злегка покусуючи мої губи. Його пальці занурились в моє волосся. Губи на мить розкрилися, щоб жадібно втягнути повітря, після чого ініційований знову мене поцілував уже більш наполегливо. Я схлипнула, і тільки після цього темний відсторонився.

- Демони… - хрипло вилаявся лорд і, стиснувши руки в кулаки, відсторонився, щось пробурмотів собі під носа і відійшов.

Мені ж було страшно. Безпомічна і беззахисна, в зовсім незнайомому мені місці. Стелю від мене ховав синій з фіолетовими вставками балдахін, але стіни я могла роздивитися. Кам’яні, як і у всьому замку, тільки в камені як малесенькі зірочки то тут, то там блистіли вкраплення невідомої породи. Я вперлася руками в матрац і спробувала відштовхнутися від нього, але мені не дозволили. Прямо з повітря виник хмурий Ешкарт і владно опустив мене назад на ліжко.

- Лежати, - холодно наказав він, і від тону його голосу моє тіло автоматично витягнулося струнко. - Хороша дівчинка, - з усмішкою похвалив мене темний і погладив по голові.

Він розтанув у темному вихорі і з’явився через мить таким же чином, тільки цього разу з невеличким казанком в руках. Дно у казана було розпеченим до червоного кольору, і я з жахом усвідомила, що вогонь не обпікає руки тіні.

Лорд, не помітивши моєї реакції, присів на краєчок ліжка і, переставив казанок на тумбочку поряд з ліжком. Дерев’яна поверхня зашипіла і задимілася. Темний швидко підняв мене, усадив на ліжку, підставивши подушку під спину, і розправив під підборіддям серветку. Після чого забрав казанок і хмуро оглянув вугільно-чорне кільце на ідеально-рівній колись поверхні.

- Потім полагоджу… - буркнув він і зосередився на мені.

Я з підозрою подивилася на зелену субстанцію, що булькотіла в казанові і щільно стиснула зуби. Зіллєваріння я ніколи не любила, але щось мені підказувало, що саме ця субстанція ніяк не може бути їстівною. Темний, побачивши мою реакцію нахмурив брови і заглянув мені в очі.

- Будь чемною дівчинкою… - Я вперто відвернулася від ложки. Ініційований несподівано посміхнувся і з хижою усмішкою пригрозив: - Поцілую…

Я поблідла. Ложка знову підлетіла до губ, і я слухняно відкрила рота. Гаряча субстанція потекла горлом, і я скривилася, очікуючи на гіркоту, чи ще щось, але суміш несподівано виявилася солодкавою з легким фруктовим присмаком. Я ум'яла все до останньої каплі і відкинулася на подушку, заплющивши очі. Ломота повільно відступала. Рука Ешкарта знову лягла на моє чоло, і він полегшено видихнув.