Розділ 16. Про протистояння

Щойно ми увійшли на полігон, тіні замовкли і різко обернулися обличчям до нас. Не важко було прочитати настороженість і цікавість в їхніх очах. А ще в них відображався частково і страх, що насторожило уже мене, але не Ешкарта. Ініційований спокійно і впевнено прокрокував до групи і зупинився перед ними.

- Відсутні є?

- Немає, - коротко відповів на диво низенький і худорлявий темний.

- Чудово. На сьогодні, ваш курс практикується в несмертельних плетіннях. Розбийтеся на пари і можете приступати.

Закінчивши, Ешкарт окинув групу уважним поглядом і схрестив руки на грудях.

- Ви щось не зрозуміли? Чи у вас є якісь запитання?

Мені захотілося нагадати, що він як би не відрекомендувався, але в цю мить з заднього ряду підняла свою руку худенька тендітна дівчинка.

- Лорде Рівендейл, а ви хіба не будете перевіряти наш рівень підготовки?

Особисто я застигла на місці вражена тим, як швидко тут розповзаються слухи. Але Ешкарт не розгубився.

- Бачу, студентська розвідка як завжди працює справно. Вас також, як і дев’ятий курс цікавить рівень моєї кваліфікації?

Студентка у відповідь на його запитання різко поблідла і заперечно замотала головою.

- В такому випадку для такої перевірки не бачу причин. Але добре, що ви про це згадали. На наступне заняття повторіть увесь пройдений матеріал. Влаштуємо вам невеличку самостійну.

Поки студенти розбивалися на пари і займали свої місця, до мене підійшов раніше не помічений лорд Екнез. Перевертень нервово посміхнувся мені і протягнув якусь папку.

- Що це? – поцікавилася я, беручи протягнене.

- Я подумав, що тобі це може знадобитися, щоб наздогнати своїх однокурсників.

Відкривши папку я прогорнула кілька перших сторінок і подивилася на перевертня.

- Як ви це дістали?

Чоловік посміхнувся у відповідь на мій розчулений погляд.

- Я все ж викладач. Домовитися з колегами не так уже і складно. Щоправда, у вашого курсу предмети більш практичної спрямованості. Загальна фізична підготовка, медитація, основи управління тьмою. Єдиний теоретичний предмет – загальна теорія імперського права. До першого курсу завжди поблажливе ставлення, наскільки я зміг зрозуміти.

- І все одно, дякую, - щиро промовила я. – Не думаю, що мені вдасться налагодити хороші стосунки з одногрупниками.

- Я розумію твій теперішній стан, Мелл. Але якщо дозволиш, я міг би дати тобі одну пораду, - я просто промовчала під його уважним пронизливим поглядом. – Гордість – не те задля чого варто нехтувати чужою допомогою.

- Я не…

Під уважним поглядом темного я запнулася і проаналізувала свою власну поведінку.

- Так, ти новенька і нікого тут не знаєш, а твої одногрупники дивляться на тебе з настороженістю і цікавістю. Можливо хтось навіть кидає на тебе зверхні погляди і вважає тебе помилкою природи. Але і ти сама упереджено ставишся до них усіх. Ти ж навіть не пробувала ні з ким із них заговорити, я впевнений в цьому.

Я присоромлено опустила голову і стиснула пальцями папку з лекціями.

- Дякую, я вас зрозуміла.

- Я радий, якщо зміг допомогти. І Мелл, що тебе пов’язує з Рівендейлом? – несподівано запитав лорд Екнез.

Не встигла я відповісти, як мою талію обхопили чоловічі руки, і я невдовзі опинилася в теплих обіймах тіні.

- Я думав, що обручки буде достатньо для того, щоб повідомити усім про свої наміри у відношенні Мелл, - холодно проговорили у мене над вухом.

Я особисто застигла ще в ту мить, коли моєї талії торкнулись його руки і мимоволі поблідла, бо саме тоді усвідомила, що увесь цей час на інстинктивному рівні відстежувала його переміщення. І навіть те, що він підкрався зі спини не стало для мене несподіванкою.

- І давно? – з нервовою усмішкою уточнив лорд Екнез.

- Не менше шести місяців пройшло відтоді, як Мелл погодилася стати моєю нареченою.

Лорд Екнез нахмурився. Кутики його губ затремтіли, і усмішка остаточно втратила свою природність.

- Можете не прикидатися, - тим часом заспокоїв перевертня Ешкарт. – Я не очікую від вас привітань і тим паче радості.

Я нарешті змогла прочистити мозок і розгублено подивилася на тінь.

- Не дивися на мене так, - хмуро попросив Ешкарт, і я перевела погляд на вкрай пригніченого перевертня.

Тим не менше, помітивши мій погляд, лорд Екнез натягнуто усміхнувся, після чого попрощався і покинув полігон.

- Що це з ним? – поцікавилася я.

- Думаю, я щойно остаточно зруйнував його ілюзії стосовно тебе, - задумливо відповів темний.

- Ілюзії?

- Мелл, його почуття були надто помітними. Починаючи з реакції на твою появу і закінчуючи цими дурнуватими лекціями, - роздратовано повідомив мені ініційований.

Я тієї ж миті вирвалась з його обіймів і уважно заглянула в його обличчя.