Розділ 4. Як правильно приймати подарунки

- Що це за місце? – оглядаючи покриті найрізноманітнішою зброєю стіни, запитала я.

- Зброярня, - відповів очевидне імператор.

- Я не про це. Ви… Хіба після того, що я зробила ви не повинні на мене розізлитися? Я думала, мене очікує виховна бесіда… щонайменше…

Імператор так нічого і не сказав. Зупинившись поряд з величезним дворучним мечем, він провів пальцями по руків’ю і кинув на мене задумливий погляд.

- Що з цього тобі більше до вподоби? – Врешті запитав він. – Озирнись довкола, впевнений, ти зможеш відшукати щось, собі до душі.

Чесно кажучи, після того, як нас практично на гарячому піймали, я очікувала чого завгодно. Тобто, хіба в таких випадках не нормальним було б покарати порушників?

І вже точно я не очікувала, що відбудуся всього лише невеличкою прогулянкою в компанії імператора. Мабуть, я повинна радіти, що так легко обійшлося, але смутна тривога не дає спокою.

- Чув, у вас з Ешкартом невеличкі проблеми, - невимушено проговорив Тауреліон Арацельс, з легкість піднявши меча всього однією рукою.

З боку це виглядало дещо дивно: високий і стрункий імператор, з юним ще зовсім обличчям і величезний, в половину його росту, меч. Але в той же час, меч наче ідеально доповнював його образ, підкреслюючи силу і витривалість монарха. Я могла би ще довго любуватися цією сценою, якби тільки не запитання чоловіка.

- Для наречених дрібні суперечки звична справа, - вичавивши з себе усмішку, без особливого жалю, збрехала я.

- Мелл, - імператор з легкістю змахнув мечем, від чого, здавалося б, саме повітря затремтіло, - чи пояснив тобі хто-небудь, як саме діє присяга на вірність?

Щось всередині мене заледеніло від страху.

- Щось мені підказує, що вам вдасться мене здивувати, - максимально ввічливо відповіла я.

Імператор перестав оглядати меч і зупинив свій погляд на мені.

- Присяга відкликається неприємними уколами, коли той, хто її прийняв намагається мені збрехати.

Я ковтнула в’язкий ком, що став у горлі і відступила на крок, приділивши підвищену увагу зброї. Виходить, немає сенсу прикидатися і брехати. Що ж, цього і слід було очікувати.

- Вибачте, Ваша імператорська Величносте, але я вважаю, що мої з Ешкартом проблеми вас жодним чином не стосуються, - максимально чесно промовила я, примірюючись до парних мечів.

Клинки в них були короткими, але ширшими, ніж у звичайного меча, руків’я досить зручні а гарди мали дещо загнуту форму, так що пальці були захищені від випадкових ударів. На самих же клинках був надпис на невідомій мені мові. Втім, символи сильно походили на ті, що прикрашали зараз мої плечі.

- Подобаються? – несподівано запитав імператор.

Я мимоволі нахмурилась і відвела погляд.

- Я не розумію, для чого потрібна ця прогулянка, - чесно призналася я. – Я безкінечно ціную те, що ви потратили стільки часу на те, щоб влаштувати мені цю екскурсію, але зовсім не розумію, для чого це все вам. Признаю, я порушила правила і зламала охоронні заклинання, влізла в закриту секцію, і навіть взяла звідти декілька книг. Ви вправі мене покарати, і я згодна прийняти будь-яке покарання. Але усе це…

- Вам неприємна моя компанія? – прямо запитав імператор.

Я різко видихнула і подивилася монарху прямо в лице.

- Я не знаю, чого від вас очікувати.

Імператор посміхнувся.

- Цікавий спосіб втекти від відповіді. Ти доволі кмітлива для свого віку, Мелл. Мені це подобається. Щодо книг, які ти взяла, не хвилюйся. Нічого небезпечного в них ти не знайдеш, тож, можеш вважати їх моїм тобі подарунком. А щодо цієї прогулянки… - Імператор знову приділив всю свою увагу мечу і замовчав на декілька секунд. - Хіба у тебе немає до мене запитань? Я думав, ти захочеш поцікавитися, як я так швидко покинув це місце.

Що ж, імператор вмів зацікавити.

- І ви так просто дасте відповіді на всі мої запитання? – з недовірою уточнила я.

- Завжди радий поділитися знаннями, - добродушно усміхнувшись, відповів імператор.

У мене справді було до нього багато запитань. Втім, було дещо, що цікавило мене навіть більше, ніж можливість вибратися звідси.

- Як просувається розслідування? – випалила я перш ніж встигла все як слід обдумати.

- Хм… Не зовсім цього запитання я очікував, - чесно признався імператор. – Розслідування триває. Нам вдалося піймати трьох ініційованих, причетних до вбивства вашого брата, але вони померли перш ніж встигли нам що-небудь повідомити. Боюся, ваші догадки виявилися правдивими, і в справі замішаний Арацельс.

- Він, - я прочистила горло. – Вам вдалося дізнатися що-небудь про нього?

Імператор несподівано розсміявся.

- Боюся, навіть самі ініційовані не були обізнані в його особистості. Скоріше за все він ховається за маскою, і не знімає її навіть в присутності вірних підданих. Принаймні, я вчинив би саме так.

- Він більше нікого не вбив? – пересиливши тремтіння в голосі запитала я.

- Нікого, - підтвердив імператор. – І я міг би сказати, що все завдяки зусиллям Імперської служби безпеки, але це буде неправдою. Звичайно ми приставили охорону до всіх потенційних цілей і пильно спостерігаємо за Стіною, але боюся наші зусилля не окупляться. Твого брата охороняли цілодобово десять кращих тіней, але навіть серед них відшукалися зрадники. Мені прикро це признавати, але навіть вичислити зрадника ми не можемо, доки він не прийме участь у чомусь злочинному. Мій авторитет як монарха в очах ініційованих невпинно падає. Немає нічого дивного в тому, що тіні стають на бік того, кого вважають більш гідним.