Розділ 2. Як не слід заводити нових друзів.

Діру в кабінеті Семаліона Галахара латали на протязі чотирьох годин. Сплески тьми, як виявилося, в цьому місці були не рідкісним явищем, щоправда, в моєму випадку, щось явно пішло не так, і замість того, щоб просто розбити стіну, я умудрилася ще й усі відновні заклинання знести.

Після цього на мене всі дивилися з насторогою, а сам Семаліон з науковим інтересом. Під його поглядом я взагалі почувалася піддослідною, і це мене невимовно злило. А коли я злилася…

Бах, і та половина стіни, яку якраз відновили працелюбні фантоми повторно обвалилася. Лорд Галахар провів падіння важчезного каміння задумливим поглядом і, підхопивши мене під лікоть, кудись повів.

Ішли ми мовчки. Я почувалася зрадженою і обманутою. А розчарування було настільки сильним, що хотілося плакати. От тільки всі сльози я уже виплакала, і залишилась тільки тиха апатія, що поїдала мене зсередини.

Я навіть не помітила, коли перед нами відчинилися двері, і лорд Галахар завів мене в приміщення, що пізніше виявилося їдальнею. Мені було байдуже навіть тоді, коли він розвернув мене лицем до присутніх і, клацнувши пальцями, привернув до нас увагу не менше сотні ініційованих.

- Це, - лорд вказав на мене, - Мірнелла Лайтінська – ініційована Тьмою, як і ви. - У відповідь на його слова з місць підірвалося десятка зо три тіней. - Наречена лорда Ешкарта Рівендейла. Недоторканна, - підкреслив лорд останнє слово і вказав мені на стійку з найрізноманітнішими стравами.

Придивившись уважніше, зрозуміла, що майже в кожній страві присутнє м'ясо, та їсти мені не хотілося аж ніяк. Щойно лорд відпустив мій лікоть, я спустилася з підвищення, на яке він мене завів і мовчки під допитливими поглядами тіней, покинула їдальню.

Наступні два дні я провела в своїх апартаментах. Мені не хотілося їсти, не хотілося пити. Дивна апатія полонила мене з головою. Ввечері третього дня в мої двері увійшов лорд Галахар. Хмурий і блідий він поклав на тумбочку біля ліжка піднос з їжею і присів поряд зі мною.

- Важко не помітити, що ти уже другий день нікуди не виходиш. - Я промовчала. Розмовляти мені з ним також не хотілося. – Ти образилась? – по стінах, підлозі і навіть стелі побігли дрібні тріщинки. – Розізлилася? - Тріщинки переросли в тріщини, і нам на голову посипався пил. – Я розумію тебе, Мелл. Еш нічого не сказав тобі про це місце. Не знаю, чому він так вчинив, але я впевнений, у нього для цього була поважна причина.

Коли я і після цього нічого не сказала, він різко видихнув і подивився на мене.

- Тобто, ти і далі збираєшся тут лежати, – правильно зрозумів моє мовчання чоловік. – Знаю, ти не бажаєш цього шлюбу. І я міг би вмішатися, якби він примусив тебе до цього. Але він не примушував. Я би відчув. Але і сам він невдоволений подібною ситуацією. Дай вгадаю, він щось запропонував тобі в обмін на твою згоду.

Я тяжко зітхнула.

- Я йому, - тихо призналася, тереблячи пальцями простирадло. – Ви читець.

- Мій дар слабше, ніж у мого кузена, але дещо я все ж здатний побачити.

- Навіщо ви прийшли? Боїтеся, що не зможете стримати свою обіцянку?

- Еш просив мене наглянути за тобою, але навіть якби не просив, я не можу просто дозволити тобі тут зачахнути. Я відповідаю за тебе, Мелл.

- Як так вийшло, що в дружини лорда Галахара народився син – Арацельс? – дала я волю допитливості.

Раніше не наважилася б задати таке пряме запитання, а зараз… Мені хотілося, щоб він пішов геть. Залишив мене тут, наодинці з собою, з моїм гнівом, з моїм розчаруванням. Я просто стомилася. Мені здавалося, у мене є ціль. А тут в цьому місці я просто зрозуміла, що моя ціль недосяжна.

Але на диво, лорд Галахар не розізлився, не образився і навіть уваги не звернув на мою репліку. Наче це ніяким чином не зачепило його.

- У наших батьків довга і заплутана історія, - несподівано зовсім спокійно промовив він. - Наша мама з самого початку була закохана в Ранагара. Ти уже знаєш про прокляття роду Арацельс, повинна розуміти, імператор не дозволив би собі… - він запнувся і різко видихнув. – Вона прийшла до нього сама, горда, впевнена в собі. Він вислухав її уважно і мовчки, прийняв її почуття, а наступного дня видав указ… Через тиждень в головному храмі столиці побралися мої батьки. Вона не пробачила йому цього, і зненавиділа його в той же день. Саме імператор стояв за спиною мого батька, в день їх весілля. І дивився він на це усе з холодом і відстороненістю. Ранагар повернувся в життя матері тільки після того, як вона закохалась в його друга. Коли саме він до неї прийшов в обличчі мого батька не відомо. Про це дізналися тільки після народження Тауреліона. Важко було помилитися в тому, до якого роду він належить – золотисті очі і волосся характерні риси Арацельсів. Ранагар не заперечував своєї вини. Сина прийняв одразу ж, щоправда, зблизитись з ним так і не зміг. Ще якісь запитання будуть?

Я дещо приголомшена як самою історією, так і прямотою лорда сіла на ліжку і підтягнула коліна до грудей.

- Пробачте, будь ласка, - тихо вибачилася я.

- Насправді, Мелл, мені імпонує твоя прямота. У всіх в очах загорається це запитання, щойно вони дізнаються, що я брат імператора, але тільки одиниці наважуються задати його прямо. Більшість задовольняється чутками, і з насолодою обговорює все у мене за спиною.

Кілька хвилин було тихо, після чого він обережно торкнувся рукою моєї руки і, коли я заглянула йому в очі, запитав: