Розділ 30

Коли я отямилася, за вікном вечоріло. Я ніяк не могла зрозуміти, який зараз день. Ешкарт мовчки сидів біля мого ліжка, а смужка чорного полум’я оточувала нас по колу. Вогонь загрозливо тріскотів і ніхто з присутніх у кімнаті не намагався перетнути бар’єр. Поступово я почала згадувати події, що передували моїй непритомності і з кожною хвилиною робилося тривожніше.

- Скільки я спала? – незвично хриплим голосом запитала я.

- Мелл? – Ешкарт різко підняв на мене погляд і полегшено видихнув.

Схоже, за увесь той час, що я була без тями, він не зімкнув очей. І знову виникає запитання, як довго я тут провалялася?

- Який сьогодні день? – вирішила я перефразувати запитання, поки Ешкарт перевіряв мою голову, руки, ноги.

На ногах я не витримала і, відштовхнувши руки тіні, різко сіла. Дарма я це зробила… І головне, подібний досвід у мене уже був, тож я мала би очікувати чогось такого. І все ж… Три рази глибоко вдихнувши і видихнувши, я поборола нудоту і змогла знову розплющити очі. Голова боліла так, наче зараз вибухне. Мозок в черепі наче збовтували від кожного мого руху. Завмерши без руху я кинула сповнений болю погляд на Ешкарта.

Обличчя ініційованого повільно покривалося чорними узорами, а в глибині залитих тьмою очей загорався загрозливий білий вогник.

Обережно забравши руки від голови і дихаючи крізь зуби я обвела уважним поглядом кімнату. Не менше десяти ініційованих в формі ІСБ з руками на ефесах мечів, і лорд Мілдрет зі значком Глави Імперської служби безпеки. На ньому я свій погляд і зупинила.

- Як тобі вплив ментальної магії, Лайтінська? – жартівливим тоном поцікавився мій колишній директор.

- Вкрай неприємно, змушена визнати… - з важкістю відповіла я.

- Краще тобі зараз повернутися в попереднє положення і не рухати головою взагалі. Контакт був обірваний доволі грубо, та й в голові твоїй покопалися знатно.

Я шумно вдихнула і з допомогою Ешкарта виконала рекомендацію лорда Мілдрета. В процесі двічі мало не знепритомніла і тільки чудом мене не вирвало. Коли ж моя голова нарешті опинилася на подушці, я змогла розслабитись і глибоко вдихнула.

- Ну все, - тим часом заговорив лорд Мілдрет, - вона отямилась, можеш прибрати бар’єр.

- Навіть не подумаю, - крізь зуби прошипів Ешкарт у відповідь і заспокійливо погладив мене по руці, коли я перевела на нього розгублений погляд.

- Ні, я все розумію, але май трохи совісті, ми тут уже другу добу стоїмо, - починав злитися лорд Мілдрет.

- А я вас сюди не кликав, - холодно відповів Ешкарт і хтось з ініційованих не витримав і спробував підійти.

Протягнута в моєму напрямку рука досягла лінії бар’єру, і в місці зіткнення піднявся стовп чорного полум’я, яке безжалісно підсмажило руку ініційованого десь по лікоть. Ініційований від болю завив не своїм голосом чим переполошив би увесь замок, якби не чудесна звукоізоляція, а так з повітря всього лише появилася примарна голова демона. Сівор окинув кімнату уважним поглядом і зник, а я знову подивилася на лорда Мілдрета.

- Що відбувається, хтось мені може пояснити? – схвильовано запитала я.

Чоловік у відповідь схрестив на грудях руки.

- Це ти мені поясни, яким вітром тебе задуло в апартаменти зубастої істерички? – єхидно поцікавився лорд.

- Я… Думаю мене заманили туди за допомогою магії, - без особливої впевненості відповіла я.

- Думаєш? – передражнив мене ініційований.

- Я впевнена, що мене туди цілеспрямовано привели. І зробили це скоріш за все за наказом принцеси. Вона ж і намагалася мене допитати. Щоправда запитання задавала якісь дивні…

- Які запитання? – наполегливо запитав лорд.

Я нахмурилась, спробувала згадати, але голова відкликнулась нестерпним болем, і я безпомічно обхопила її руками, щоб хоч якось приглушити біль.

- Думаєш Лорд Сай встигнув стерти це з її пам’яті? – накривши мої долоні своїми запитав Ешкарт у лорда Мілдрета.

- Скоріш за все… - хмуро відповів чоловік. – Мелл, принцеса стверджує, що ти увірвалася в її апартаменти і намагалася її вбити, а зубастий менталіст вимушений був застосувати до тебе магію, аби захистити її.

Мені знадобилося кілька хвилин, щоб переварити почуте, і якби не Ешкарт, я би точно підскочила на ноги. А так тільки сіпнулась, від чого мало знову не відправилась в світ снів.

- Заспокойся, - тихо шепнув мені Ешкарт, - головне, що ти отямилася. Її обвинувачення легко спростувати.

Я заплющила очі і повільно видихнула. Легше так і не стало і погане передчуття нікуди не ділося, але словам Еша я вірила. Якщо не йому, то кому взагалі?

Не пройшло і десяти хвилин, як двері кімнати відчинилися, і всередину увійшов імператор в супроводі двох ініційованих. Не встиг він нічого сказати, як за ним протиснулася ще й принцеса зі своїми охоронцями.

Очі вампіреси на мить округлилися, щойно її погляд натрапив на мене. Мені навіть здалося, що в її очах майнув страх. Але це скоріш за все був обман зору, бо принцеса різко задерла підборіддя і перевела обурений погляд на імператора.