Розділ 28

Мабуть, я найменше очікувала того вечора, що засинати буду одна. Спершу я навіть уваги не звернула на відсутність Ешкарта. Але минали хвилини, за ними години, а ініційований не приходив. Я відчувала його переміщення замком, але це зовсім не заспокоювало. Врешті, я не витримала і запустила магічного вісника.

Вісник повернувся через хвилину. Відповіддю мені було коротке: «Зайнятий». Я просиділа в пустій спальні ще біля години, після чого почала готуватися до сну. Раніше, такі тишина і пустота були для мене звичними. Після того як мене вигнали з гуртожитку, я жила сама і це було нормально… Але зараз я чомусь почувалася некомфортно. Тиша буквально давила на плечі. Мимоволі повернулася тривога, і, укрившись ковдрою, я неспокійно лежала на ліжку ще близько години, перш ніж змогла заснути. Втім, сон не приніс полегшення.

Не знаю, що саме було причиною, але замість нормального сну до мене навідався кошмар, і я буквально підскочила на ліжку. В кімнаті було темно і пусто, і ця пустота відізвалася болем. Не витримавши, я закуталася в халат і вийшла в коридор.

Орієнтуючись на примарний світлячок в своїй свідомості я почала бродити замком, не розбираючи особливо дороги. Мені просто хотілося швидше зустрітися з Ешем. Я сама не розуміла, що роблю і як при цьому виглядаю. Думаю, я ще остаточно не прокинулась тоді. Ось чому, навіть не звернула увагу на те, в кого врізалась. Мене вів примарний світлячок, і він був уже близько, я відчувала, його наближення, коли мене раптом схопили за передпліччя і з силою сіпнули назад.

- Куди це ви зібралися? – суворо поцікавилися в мене знайомим голосом.

Я здригнулася всім тілом і розгублено подивилася на принца крові.

- Ваша Високосте? – розгублено перепитала я.

Вампір нахмурився і кинув погляд мені за спину. Тієї ж миті з глибин підземелля, в яке я збиралася спуститися, долетіло відлуння чиїхось криків. Я мимоволі побіліла, а принц поморився і з силою потягнув мене за собою.

- Я все розумію, ви тут на рівних правах, і все таке, але це не те, що варто бачити юній леді, - з цими словами він фактично і витягнув мене сходами вверх.

З кожним кроком світлячок віддалявся і якоїсь миті все всередині мене стиснуло від протесту. Я різко зупинилася і вирвала передпліччя з хватки принца.

- Що ви робите? – мимоволі обурилась я, в той час, як мої ноги уже готувалися повернутися назад.

- Це що ти робиш? – розізлився несподівано принц. – Куди ти зібралася?! Ти хоч розумієш, в якій частині замку опинилася?

- Ік! – усе, що я змогла видати з переляку.

Принц крові запнувся, окинув мене уважним поглядом з ніг до голови, після чого різко видихнув і провів рукою по лицю. Наступної миті вампір зняв з себе плащ і накинув його мені на плечі. Тільки після цього я відчула холод. І мимоволі переступила з ноги на ногу.

- Ось, - принц несподівано протягнув мені свою флягу і я з недовірою подивилася спершу на неї, а потім на нього.

Під моїм поглядом чоловік закотив очі, після чого демонстративно відпив трішки з фляги. Я продовжила дивитися на нього з підозрою.

- Клянусь, там нічого небезпечного, просто трав’яний відвар.

Все ще з насторогою, я взяла флягу з рук принца і уважно принюхалась. Запах не ніс в собі жодної інформації, але кров’ю, наче, не пахнуло, а це головне. Відпивши трішки з фляги, я відчула, як тілом розповсюджується тепло і повернула флягу принцу.

- Що ти тут робиш? – повторив своє запитання принц, і я поморщилась.

Так і не дочекавшись моєї відповіді він різко видихнув і прислонився до стіни.

- Імператор говорив про тебе? – Я здригнулася і подивилася на принца. – Ти та сестра, яку він згадував?

- А це має значення? – мимоволі запитала я.

Вампір усміхнувся, опустив на хвилинку погляд, після чого знову подивився на мене.

- Скажімо так, це може вплинути на моє рішення.

Я поморщилась і відвела погляд. Не знаю чому, але уся ця ситуація була мені неприємною.

- Чого ви від мене хочете? – мимоволі запитала я.

Принц крові схилив голову до плеча і схрестив руки на грудях.

- Ти наречена Рівендейла, і Ліон тобі відверто симпатизує. Думаю, не буде нічого дивного, якщо і я проявлю свій інтерес.

- Нічого дивного? – мимоволі обурилась я. – Як на мене уся ця ситуація сама собою вкрай дивна.

Принц хмикнув і заплющив на секунду очі.

- Ну не знаю, не кожного дня вдається зустріти світлу, що добровільно обрала Тьму. - Я здригнулася і мимоволі відступила на крок і майже одразу ж опинилася в колі теплих рук. - Думав, ти з’явишся раніше, - не розплющуючи очей промовив принц Кай.

- Як ти тут опинилася? – проігнорувавши вампіра, запитав Ешкарт.

Я тільки і змогла що полегшено зітхнути. Тривога повільно відступала, доки нарешті не змінилася затишком і теплом. Я хотіла було повернутися лицем до тіні, але ініційований несподівано сильно стиснув моє плече і не дозволив повернутися.