Розділ 23

Що можна сказати про магію смерті – вона смертельна. Ось до чого в основному і зводилося усе, в цьому розділі. При чому, йшлося не про тьму, а про магію Ауреліуса. Окрім самого бога, чистокровних носіїв цієї магії більше не було. Ніхто з таким даром не народжувався без божої «помочі», але, що значно цікавіше, ніхто з цим даром і не помирав, просто так.

Інформація в книзі була подана доволі цікаво, і в чомусь походила на історичну довідку. Спершу, в основному описували носія: як і приблизно коли, він був наділений магією смерті; і потім, що він з її допомогою зробив. Що приємно здивувало, так це те, що носії магії смерті в основному старалися скеровувати свій дар з добре русло. Ті ж, хто використовував силу для зла, як от Діамен Тарлійський, який з допомогою магії смерті обернув в живих мерців ціле місто, після чого скерував армію мертвих на найближче поселення живих, дуже швидко прощалися зі своїм життям. Того ж Діамена Ауреліус особисто вбив, після чого прив’язав його душу до тіла, а саме тіло розірвав на шматки і розкидав їх по всьому світу. Голова горе-некроманта невдовзі стала прикрасою в замку одного з лордів древності. Чому мені запам’яталася саме ця історія? Все просто – Діамен був лейром, як і я. І як і я, він був істинно темним.

Але найбільше мою увагу все ж привернуло не це, а те, як формувати непробивний щит з допомогою цієї магії. По суті, я уже встигла зрозуміти, що я не невразлива, просто щоразу, коли до мене наближається смертельне закляття, магія смерті його руйнує. При цьому, вона в прямому розумінні цього слова – знищує ворожу магію. Не руйнує матрицю, не розбиває закляття, а просто спопеляє його, не залишаючи і сліду. Тобто, магія, випущена в такий щит – безслідно зникає. Це свого роду смерть для магії, якщо можна так висловитися.

А взагалі, судячи з усього мною прочитаного, магія смерті здатна знищити що завгодно. В книзі навіть описувалося декілька випадків, коли носії магії смерті могли протистояти богам.

Тим неймовірнішим видається те, що саме бог смерті став першим богом, якого зміг вбити смертний. Хоча, з огляду на останні події, у мене уже немає впевненості в тому що Ауреліус коли-небудь помирав.

Дочитуючи розділ, я уже приблизно уявляла собі механізм дії магії смерті. Але навіть так не була впевнена в тому, що зможу в потрібний момент сформувати щит. Як управляти таким даром не уявляю. По суті, це чужа магія. Свого роду магічне клеймо. Відповідно і активувати його може той, хто його наніс. Хоча…

Все залежить від того, з якою ціллю і які властивості вкладали в це клеймо. Загалом, все складно. Набагато складніше, ніж я собі уявляла. І з цими обмеженими знаннями мені сьогодні зустрічати делегацію із Меркоса…

Мимоволі повернулося хвилювання і, закривши книгу, я подивилася на Ешкарта. Ініційований навіть не здригнувся, продовжуючи невимушено дивитися на мене. І спостерігав за мною він уже, схоже, давно.

- Хвилюєшся? – піймавши мій погляд, запитав темний.

- А ти, ні? – дала я волю допитливості.

- З мого досвіду хвилювання тільки заважає в таких ситуаціях, - спокійно відповів Ешкарт.

Я різко видихнула і мимоволі накрила долонею центр грудей. Серце, здавалося, зараз вистрибне з грудей, або замре навіки. Я так переживала востаннє, мабуть, тоді, коли втікала з дому. Як і тоді, найбільше лякала невідомість. Всі ті пробіли і неточності в біографії дипломатів однозначно вилізуть боком. І я майже на всі сто відсотків впевнена в тому, що вампірам, видавали схожі досьє, тільки уже на нас.

Хоча, якщо враховувати, що ми дізналися про своє призначення тільки вчора на нас могли ще нічого не назбирати.

- У тебе немає, часом, якогось заспокійливого закляття в арсеналі на всякий випадок? – врешті запитала я, і Ешкарт посміхнувся у відповідь.

- Всі закляття заспокійливої дії притупляють реакцію, а це негативно відобразиться на тобі і твоїй роботі.

Я розчаровано прикусила губу і зажмурилась на секунду, щоб привести думки в порядок, аж раптом, тепла долоня накрила мою руку, і я розгублено подивилася на ініційованого.

- Не знаю, чи це допоможе, але я буду поряд. Увесь час, буду стояти на крок попереду. З правого боку від імператора.

- В якості Глави Імперської служби безпеки? – не змогла втриматися я від уколу.

- В першу чергу я змушений перебувати там, як перший радник імператора…. І його друг, - уже тихіше додав ініційований.

- Але ж ти збирався відмовитись…

- Я і зараз не в захваті, - перебив мене Ешкарт. – Якби я міг вибирати, давно уже б забрав тебе звідси туди, де ніхто не зміг би нас відшукати.

- А що заважає… - я запнулась на секунду. – Клятва… - врешті проговорила я. – Якщо я порушу наказ імператора клятва мене вб’є?

- Не одразу, - відвівши на секунду погляд, проговорив Ешкарт. – До того ж усе залежить від наказу. Але опір волі монарха ніколи не проходить безслідно.

Думаю, він знає про що говорить. Я особисто була свідком такого опору не один раз і зараз мимоволі почала уважніше придивлятися до тіні.

- От тільки не треба на мене так дивитися, - помітив мій інтерес ініційований. – У мене достатньо сил і навичок щоб протистояти його волі без особливих наслідків.