Богатир

У переддень нового року Василь розвів бурхливу діяльність. В останнє обдзвонив друзів та побратимів. Всі підтвердили, що на святі неодмінно будуть. Відповідальні за продукти закупаються за списком, відповідальні за музику несуть необхідне обладнання, відповідальні за оформлення тягнуть решту дрібничок. Різноманітний алкоголь він підготував сам заздалегідь. Все налагоджено.

Молодик закінчив пересування меблів, кухня блищала як нова копійка, тож квартира була готова прийняти велику компанію та витримати святкування протягом всієї ночі.

Коли пролунав дзвінок у двері, Василь зрадів, що Андрій вряди-годи вирішив прийти вчасно й поспішив відчинити. Але на порозі замість побратима стояв худий довготелесий чолов'яга. У довгому пальті чи то жупані. Борода геть сива, але обличчя молоде.

- Добрий вечір! - привітався він та без запрошення посунув у квартиру.  - Василю, маю до тебе невідкладну справу.

Чоловік розгубився. Якби його не назвали на ім'я, то незнайомця було б відправлено за всім відомим маршрутом, але...

- Яку справу? - Василь звів вгору підборіддя.

- Твоя сила потрібна у битві з ворогом.

- Я вже своє відвоював, - здорова рука мимоволі потяглася до протеза.

Незнайомець прослідкував за рухом і навіть, наче, з розумінням покивав.

- Проте без тебе ніяк. Ти повинен врятувати нашу Милану від злого змія.

- Це не смішний жарт, - насупився Василь, підозрюючи якийсь дурнуватий розіграш від когось із знайомих. Як ще можна пояснити, що цей чмир знає його ім'я?

- Які вже тут жарти? - вигукнув незнайомець та почав оповідь про Місяця, його сестру та страшну небезпеку, яка спіткала світ.

З кожним словом Василь все більше приходив до тями та почав розуміти, що чоловік перед ним несповна розуму. Проте коли він вже готовий був дуже грубо випхати психа за двері, в кімнаті загуло та закрутилося повітря. Василя відштовхнуло вбік з такою силою, що він ледь втримався на ногах. І з вузького порталу вийшло чудовисько.

Після пережитого на війні Василь був впевнений, що в цьому житті його нічого більше не здивує, але, як виявилося, помилився. Він схопив перше, що трапилося під руку, у якості зброї, і це виявилася довга металева лопатка для взуття.

- І оце опудало повинно врятувати мою господарку?  - раптом пролунало від чудовиська, а на підлогу зістрибнуло...

Чоловік придивився і побачив маленького вухатого їжачка. Тваринка дивилася на нього оченятами-намистинками й смішно ворушила носом.

- Я напевне збожеволів, - схопився за голову Василь, випустивши з рук свою "зброю".

 - Ні, ти не збожеволів, - озвався Симаргл. - Все, що розповів тобі Овсень, - істина. І я тут, щоб підтвердити її. Боги потребують твоєї допомоги в цю ніч.

- І моя господиня також! - пискнув їжак.

Василь не витримав і все ж таки сперся на стіну. Глибоко зітхнув. Знову оглянув чудернацьку компанію. Особливо затримався на їжаку.

- Припустимо, що я не збожеволів. Що все це насправді. І мені потрібно здолати...

- Змія, - підказав Овсень.

- Змія, - кивнув Василь. - Але ж цей змій не звичайна якась гадюка? Воно типу дракона, чи не так?

- Він перевертень. Може приймати подобу людини, змії або Горинича, - відповів Симаргл.

- І вогнем дихає? - намагаючись пригадати всі казки та міфи, які знав, уточнив Василь.

- Так.

В пам'яті спливла величезна пушка, яка запускала списи, щоб зробити в чудовиську діру. І прийшло розуміння, що ані пушки, ані вміння нею користуватися у Василя не було.

- І як мені здолати цю потвору? - відчайдушно вигукнув чоловік.

- У нас є зброя, - відповів Овсень, зняв з плечей полотняний заплічник та рухом чарівника дістав з нього довжелезний меч.

Василь окинув оком залізяку. Меч був довгий важкий дворучний. Однією рукою він його точно не підніме. Крім того була й інша проблема.

- Ну, це круто, звичайно, але я меча ніколи в житті не тримав. Сумніваюся, що зможу когось ним здолати. А чи не має у вас часом більш сучасної зброї?

- Ні, - похитав головою крилатий пес. - Але якщо ти знаєш місце, де потрібна тобі зброя зберігається, я доставлю тебе туди за мить.

- Знати то я знаю, але те місце добре охороняється.

- Це не проблема. Уяви місце, куди хочеш потрапити, і я зможу відкрити прохід до нього.