Вкрадена Весна

- Не бійся, моя люба. Житимеш в пишноті та добрі. Матимеш все, що тільки душа забажає, - улесливо шепотів змій, але Меланія і не думала піддаватися на вмовляння.

Та раптом підлога під їхніми ногами розверзлася, і жінка полетіла в пітьму. Лускатий розправив крила, охопив непритомну лапами й стрімко пірнув ще глибше...

...В пустій квартирі час збігав повільно. Та зимові дні короткі. Тож коли світло, що пробивалося крізь шибки, стало зовсім тьмяним, а у вікнах сусідніх будинків почали запалюватися лампочки, в кухні зашаруділо та зафиркало нічне створіння.

Вухатий колючка на ім'я Велес прокинувся та почав суворо фиркати, бо господиня не поспішала годувати улюбленця. Гучно тупочучи по підлозі він побіг до кімнати, але та виявилася порожньою. Більше того, пахло горілим та льохом. Лесик (як його ласкаво називала Меланка) окрім запаху відчув ще щось і швидко підбіг до великої коробки.

Залізти в середину зверху для невеликого звіряти було неможливо, тому в хід пішли гострі зубки. Продерши собі зручний прохід, їжак заліз у коробку. Він схопив зубами та витяг назовні статуетку. Не вигадавши нічого кращого, почав гризти і її.

- Та шоб тебе, дурна тварино! Зара ногу відгризеш! - вилаявся маленький чоловічок та почав стрімко збільшуватися в розмірах. - Як я таким тілом керуватиму?

- Я не знав, що ще мені робити? - обурився вухатий. - Господарка моя пропала!

- Невже Ад якось раніше прокинувся та забрав її? - здивувався Овсень і пірнув у ящик. - Ото перепаде нам усім, якщо до світанку не впораємося.

Він дістав широкий металевий браслет і кинув його об підлогу. Миттю перед чоловіком, що вже схилився в шанобливому поклоні, виріс крилатий пес.

- Із жалем кажу, Симаргле, ми не вберегли Місяцевої сестри. Змій якось примудрився звільнитися раніше сутінок та викрасти Милану. Тому маємо діяти якнайшвидше. Де нам знайти богатиря?

Пес скочив передніми лапами на ліжко та торкнувся мокрим носом телефону. Овсень взяв гаджет, розблокував його та почав гортати телефонну книгу. Симаргл загарчав:

- Він не так близько. Шукай в іншому місці.

Чоловік мовчки кивнув та почав відкривати застосунки соціальних мереж. За кілька хвилин богатиря було знайдено. 

Лесик весь цей час бігав довкола та невдоволено фиркав. Великі чарівні істоти зовсім не звертали уваги на звичайну тваринку, яка в новорічну ніч раптом здобула голос. Але їжак не збирався пасти задніх та хотів сам врятувати господарку або хоча б допомагати в її порятунку. Знати б ще - як.

- Рушаймо, - наказав Симаргл і махнув крилами.

- Візьміть мене із собою! - заверещав їжак, боячись, що його залишать. - Я стану вам у нагоді!

Пес велично опустив голову на звірятко. В очах було нерозуміння.

- Чим ти згодишся, дрібна істото, що зветься йменням бога, нам - справжнім богам?

- Я ще не знаю, але саме я допоміг вам прокинутись. Так, зріст у мене невеликий, але я - затятий воїн, - Лесик вищирив свої гострі як голки зубки.

Симаргл не відповів. Він знову махнув крилами, й підлога під ногами всіх трьох розверзлася. Їжак наче поринув в білу хмарину, але продовжив падати. За мить пес підхопив його й поніс на своїх крилах.

Овсень якийсь час летів поруч та звірявся з телефоном, а потім сказав:

- Часу на підготовку обмаль. Я зайду до нього першим. За хвилину - ви.

Дух зник, а Симаргл зі своїм колючим пасажиром продовжував летіти крізь білу хмарину.

В їжака було чимало питань до нових знайомців. Звісно, він знав про лісових та домашніх духів. Наприклад, з домовиком в Меланчиній квартирі вони довго не могли порозумітися. Той все намагався приймака зжити й робив чимало шкоди, яку скидав потім на ні в чому не винного вухатого.

Колись ненька розповідала йому про богів, але стріти когось із них до того не доводилося. Аж ось в їхнє з господаркою спокійне життя увірвалися всі ці дива.

Для Симаргла думки будь-якої земної істоти не були таємницею. Все, що крутилося в маленькій голові їжака, наче промовлялося ним і дуже дратувало божество.

- Ти знаєш про Весну, істото? - раптом спитав крилатий пес, та відповіді не чекав і продовжив: - Це найчарівніша дівчина на землі, сестра Місяця, донька Мокоші. Всьому світові вона мила за свою вроду. Щороку саме в цю ніч, поки брат-Місяць на полюванні, Ад - підземний змій - намагається викрасти втілення Милани на землі. А без неї квіти не розпустяться, дерева не дадуть плоду і вся земля навіки лишиться під льодом. Врятувати Весну можна лише до світанку, інакше вона назавжди залишиться в підземному царстві.

- Фир-фир, - обурився Лесик. -Я вполюю змія та врятую господиню.

- Дурний! Це ж не звичайна змія, а злий бог. Його тільки людський богатир перемогти зможе. Та не будь-який, а той, який з нашою Миланою долею пов'язаний. Овсень кличе. Вже час!

В просторі з'явилася діра, за якою їжак побачив незнайому кімнату. Туди вони з Симарглом і зайшли.