Мейг

Блискавка блимнула так, що в небі ще на якийсь час залишився її відтінок. Віктор натянув бейсболку майже на очі, та в десятий раз нервово озирнувся. Але в нічному парку майже нікого не було. З одного боку на лавчині двоє молодиків розливали горілку, а з іншої по парку торопливо крокувала молода китаянка. Дівчина пройшла повз Віктора, а коли порівнялася з молодиками, один з них повернувся до неї і зображаючи повну серйозність випалив:

- Чому не на карантині?

- Я не болеть, - швидко випалила та прискорюючи крок, а хлопці заходились реготом.

Віктор вже жалкував, що йому на думку прийшов лише парк, можливо зустріч потрібно було перенести кудись в інше місце. Та всі його знання про шпигунів обмежувались фільмами про Джеймса Бонда, та й то, йому лише подобались лише ті, в яких знімався Пірс Броснан. Він почав ходити навколо лавчини, те й роблячи, що знов озираючись навколо та здригаючись при кожному шоросі та звуці.

На дорожці парку з'явилась темна постать, яка не поспішаючи рухалась в його напрямку. Віктор перестав ходити і хоча тепер він стояв не рухаючись на одному місці, його всього трусило, все більше, з кожним кроком наближаючої до нього постаті.

Грім, наче попереджаючи про щось небезпечне, розійшовся по всьому небу. Вітер обдав холодом, наче нагоняючи жаху, від чого Віктор весь затрусився, відчуваючи себе ніяково.

- Гроші, де? - тихо запитав Віктора незнайомець, залишаючись в тіні - темною постаттю.

- Що? - той спочатку навіть не зрозумів, про що в нього питають.

- Гроші є? - знов запитав той.

- Я, - того почало знов всього трусити.

- Якщо ти передумав, то можна зустріч було і відмінити, - голос в темної постатті почав закіпати.

- Так, гроші, - Віктор почав щось шукати по своїх карманах, але в якусь мить дістав пачку перемотаних ниткою доларів і протянув темній постаті.

- Тут все? - той з недовірою подивився на гроші, але брати їх не поспішав.

- Так, все до цента, хоча про центи ми не домовлялись, - Віктор нервово реготнув.

- Ага, кумедія і тільки, - він сховав гроші не перераховуючи і вже через якусь мить наче чаклун, в чорних рукавичках, протягнув Віктору флешку.

Той якусь мить дивися на неї, після чого схватив і нервово запихнув до кішені.

- То на ній розробки гри? - запитав Віктор, дивлячись що вони стоять один на проте одного та ніхто нікуди не рухається.

- Мені так казали. Я не перевіряв. Тож бажаю успіху. Три американські студії кажуть займалися її розробкою і жодна з них не допрацювала цю гру. А ті хто працювали, всі загинули.

- Це все конкуренти, - Віктор знов реготнув.

- Можливо, але як там кажуть у вашій сфері: "програміст, щоб почати роботу, повинен сісти за комп, а геймер - встати з-за нього", - тепер реготнув незнайомець, після чого його темна постать розвернулася і пішла туди звідки прийшла, - успіхів, - вигукнув він з темряви, перед тим, як розчинитися в ній.

- Ага, - прошепотів Віктор, намацавши рукою в кішені флешку і від цього йому враз стало тепло.

Тепер залишилось саме складне, побачити Вікторію. Всі ці роки, що він її знав, він відчував до неї почуття кохання, але весь цей час він це приховував. Спочатку просто не наважувався, потім звик до цього, а згодом все так і залишилось. У неї було своє особисте життя, а в нього своє. Вони зустрічалися або по роботі, або на корпоративні святкування. А потім його дівчина заявила:

- Або я, або твої ігри! - вона чомусь була впевнена, що він вибере її.

- Не дивлячись на те, що ти для мене, зрозуміло набагато більш значима, ніж якісь ігри, я не можу не відзначити твою готовність розлучитися із-за настільки малозначимого приводу. Боюся, я більше не бачу сенсу зберігати наші відносини - зовсім не тому, що ставлю ігри вище тебе, але тому, що ти продемонструвала цілковиту відсутність поваги до мене, пред’явивши подібний абсурдний ультиматум! - ці слова він вже казав не перший раз, бо вона була не перша, хто його ставив перед цим вибором. Але вона була не - Вікторія. Всі вони були не - Вікторія.

І ось він стоїть перед її дверима, з великими планами на майбутнє. Вони зроблять цю гру, яка стане хітом на всіх платформах. То буде великий ігровий шедевр. Вони стануть новими легендами ігрової індустрії. Як там кажуть: роки геймерства дають про себе знати - тепер він не шукає легких шляхів, тому що за більш складні дають більше досвіду. Віктор посміхнувся. А тоді він розкаже їй про свої почуття. Залишилось не так багато - подзвонити в двері.

Вікторія відчинила двері в домашньому халаті, з під якого хоч нічого і не було видно, але там було все те, що його бентежило.

- Флешка в мене, можеш починати працювати над ігрою, - Віктор не чекаючи, коли його запросять ступив до її квартири.

- Гаразд, але не так швидко, - та відступила під натиском гостя.

- Ось вона, - Віктор протягнув Вікторії флешку.

- Якась вона дивна, - та почала роздивлятися флешку.

- Я гадаю ми повинні його назвати Мейг, - Віктор подивився на Вікторію, явно шукаючи в її очах підтримки.