Перемога

П’ятим поверхом обласної музичної школи прокотилися оплески. Навіть найгірший в його житті виступ завершився аплодисментами! І він, і журі, і звичайні слухачі чудово розуміли, що вони не заслужені, але проводжати музиканта зі сцени у тиші не гоже. Що не кажи, а він старався. Хоча, як йому із таким рівнем підготовки вдалося дістатися аж до обласного конкурсу – невідомо. 

Коридор. Сходи. Коридор.

Залишаючи надто  щедрих слухачів позаду, він спустився у тимчасово зайнятий клас поверхом нижче. Там на нього чекала звична для артиста-початківця буденність: розпростертий на підлозі одяг, який поспіхом довелося скинути, переодягаючись у парадне; недоїдений через той же поспіх бутерброд, залишений на зберігання другу та, власне, сам друг. Розмовляти з останнім не хотілося.

Коридор. Сходи. Коридор.

Знову опинившись на п’ятому поверсі, він окинув поглядом присутніх колег-конкурентів. Тут, очікуючи своєї черги, снували тільки ті, кому жереб наказав йти першими. Більшість учасників залишалися у своїх класах нижче. Він міг вчинити так само, але, хтозна чому, вирішив простояти під дверима до концертного залу весь день.                                                                                                                             

Кількість учасників, які чекали шансу продемонструвати власні здібності, потрохи зменшувалася. Спостерігати за їхнім хвилюванням ставало нудно, а давати настанови налаштованим вороже конкурентам нецікаво. Шукаючи можливості провести свій час з користю, він вирішив вигадати виправдання своїй поразці, наперед підготувати промову, яка б пояснила друзям, чому серед переможців немає його імені.                         

Весь заклопотаний, зупинку серцебиття він помітив не одразу. На щастя, відновити його було не важко – вистачило всього одного погляду на принишклу поруч акордеоністку, і стукіт у грудях ожив знову. Але не на довго. Погрожуючи припиненням роботи, серце змушувало його підійти до неї і більше ніколи не відходити надто далеко. Чинити опір його наказам було неможливо. Він ступив крок – її викликали на сцену. Дівчина, від якої залежало його життя, зникла за дверима концертного залу.      

Коридор.

Залишаючи за своєю спиною шквал овацій, вона, розпашіла і стомлена грою, зупинилися поруч з ним та мовила слово, не гідне оприлюднення.
В ту мить він дізнався про свою перемогу.

Чекати на результати конкурсу потреби не було.