10.

  Маруся
 

Ще три дні друг Євсія непритомний. Але прийшовши до тями він починає швидко йти на поправку.

Це новина має радувати, але у мене все виходить навпаки. Я розумію, що як тільки випишуть Стаса, то більше не побачу Євсія.

Я щодня бачу, як він приходить до друга. Ми більше не говоримо з ним. Я боягузливо тікаю, як тільки бачу його на обрії.

Я боюся, що він не впізнає мене і не згадає.

А сама я крадькома підглядаю за ним. Любуюсь із далека шикарним чоловіком.

Якоїсь миті я розумію, що Євсій мені подобається, хоч я і вперто це заперечую.

Наприкінці тижня мене добровільно-примусово відправляють робити пацієнтам перев'язки, зокрема і Федорову.

Увійшовши в палату до Стаса, я полегшено зітхаю, коли не виявляю там Євсея. Я боялася його зустріти, бо не знала, чи він впізнає мене, чи ні.

Починаю робити перев'язку, і помічаю на собі зацікавлений погляд Федорова. А коли я вже закінчую з перев'язкою, він вирішує заговорити:

— А ми з вами раніше не зустрічалися?

- Так, зустрічалися. На операції. Коли ви були непритомні, - і чарівно посміхаюся йому ляскаючи очима.

- Точно! - кричить він і підскакує на ліжку, як ошпарений, але відразу ж після цього морщиться. - Ти та рибка з клубу, яка відшила нас з Євсеєм!

Ось так чоловіки...

— Ну хіба така рибка, як я, змогла б вас відшити?!

— Особливо така, як ти й змогла! Це доля нас звела! І я завдячую тобі життям!

— Життям ви зобов'язані своєму лікареві. А мені зобов'язані тільки гарним і рівним швом, що допомагала робити лікареві. - і знову мило ляскаю очима.

— Так, тепер я розумію, чим ти зачепила мого друга.

Я дивлюся на нього на всі очі, і не розумію про що взагалі мова йде.

- В якому сенсі?

- В прямому. Він божеволіє від тебе! Весь час бубонить про вперту рожевоволоску, яка уникає зустрічей з ним. Короче кажучи, ти потрапила. На заміжжя. І як порядна дівчина - ти маєш вийти заміж за мого друга! - і либиться на всі тридцять два цей нестерпний блондин.

А я стою із відкритим ротом. Але все ж таки беру емоції під контроль.

- Сумніваюся. У нього для цього знайдеться набагато краща кандидатура. Отже, навряд чи покличе.— і намагаюся посміхнутися, хоч якось сумно стає від сказаного.

— А якщо візьму та покличу?! Вийдеш? А Марусь?! – чую знайомий голос за спиною.

Я мало не підскакую на місці від несподіванки. Цей голос я впізнаю скрізь. Це точно Євсій...

Я різко повертаюсь і опиняюся в недозволеній близькості з ним, і в мене одразу ж перехоплює подих. У палаті стає безумно душно і нічим дихати.

— От ти й попалася, рожевоволоска. А я все ніяк не міг тебе знайти,— і посміхається наче чеширський кіт.

— Захотів би – знайшов. – і намагаюся обійти його.

Але він хапає мене за руку та притягує до себе.

— То що, королево? Вийдеш за мене заміж, коли покличу? - задає він все те ж питання.

Я відвертаюсь намагаючись приховати посмішку.

— Коли розтопиш крижане серце королеви, тоді й поговоримо.

— Готуйся до спеки. Незабаром лід рушить.

Після цих слів моє обличчя засяяло наче сотні лампочок. Він мене пам'ятає і готовий боротися за моє серце. Це додає плюсик у його бік.

***

  Євсій

Вкотре виходячи від Федорова, я шукаю очима свою рожевоволоску. Але вона наче крізь землю провалилася.

І коли я хочу конкретно зайнятися її пошуками у лікарні, вона чарівним чином з'являється у палаті друга.

Я просто стою і милуюсь, як вона робить перев'язку Стасу. Вся така зосереджена та серйозна.

Але коли друг починає до неї залицятися, то я хочу дати у фейс цьому Казанові. Але чомусь стримуюсь. І як виявляється недаремно…

Адже з їхньої розмови я зрозумів, що вона зовсім не проти думок про заміжжя зі мною. Хоч і не дає точної відповіді. Але це означає, що у мене є шанс…

Вона нарешті виявляється не проти моєї появи в її житті.

Після недовгої, але дуже милої розмови з нею – я починаю продумувати план: "підкорення крижаного серця".

Але я вже зараз знаю, що лід рушив.

Я почуваюся якимось п'ятнадцятирічним хлопчиськом, який перший раз заграє з дівчиною.

Підкорення королеви починаю з великого плюшевого ведмедя рожевого кольору, якого підкидаю до її кабінету з запискою:

«Королеві Розовласці, передаю як свої щирі наміри свого кращого лицаря. Який охоронятиме її крижане серце від інших загарбників!

Ваш Ведмідь »

І коли вона його знаходить, то так щиро радіє та посміхається. Спостерігати за її щирими емоціями - чистий кайф.

Потім у хід йдуть повітряні кульки у формі сердець та ведмедів, вони всіх відтінків рожевого. А ще цукерки і, звичайно ж, шоколадний ведмедик.

Від цього сюрпризу вона вже не просто усміхається, а голосно сміється.

А наприкінці я вже вирішую вийти зі свого укриття, і сам подарувати величезний букет різноманітних квітів та запросив на вечерю.

Звичайно ж вона починає відмовлятись, але я її переконую.

І це виявляється найчарівніший вечір у моєму житті.

Ми цілий вечір балакаємо, говоримо про все, і одночасно ні про що.

Виявляється, ми обоє з дитинства вибрали собі професії, які дуже любимо й досі, і вони нам приносять безмірне задоволення.

Я опиняюся на сьомому небі від щастя.

Моє серце, то намагається вирватися з грудей, то пропускає кілька ударів. І поруч із нею я забуваю дихати.

Ніколи не думав, що так можна залежати від людини, яка може одним словом піднести тебе до небес і так само занапастити…

Але я повністю довіряю своїй рожевоволосці, і впевнений, що вона не зможе занапастити мене. Вона не здатна на таке.

Цього вечора я думаю, що ніщо не зможе затьмарити моє життя.

Але як же я тоді помилявся...

Адже все змінилося вже наступного дня...