6.

  Євсій
 

Ось же бестія! Говорить я не серйозний?! Так, чорт забирай! Я був таким, поки не зустрів її! Але я готовий змінюватись від і до! І все заради неї!

Чорт! Та я тепер на жодну дівчину не можу дивитися, а все через цю, рожевоволоску! Весь час вона перед очима, і нікого більше не бачу! Це божевілля якесь!

Я доведу тобі, Марусю, свою серйозність на твій рахунок! Ти будеш моєю! І тільки ти, і ніхто інший! Ти не тільки станеш моєю дівчиною, ти станеш моєю дружиною! Я тобі обіцяю!

Прямуючи до барної стійки, я можу з упевненістю сказати, що моє прізвище відповідає моєму стану. Я йду як розлючений ведмідь, готовий вбити будь-кого на своєму шляху.

Взявши віскі, я починаю потроху заспокоюватись.

Охоловши остаточно, до мене долинає розмова двох дівчат:

— Даммм... Снігова королева у своєму репертуарі. Які красені до неї клині підбивають. Ех... - каже блакитноволоса дівчина, схожа на Мальвіну.

Від цих думок я посміхаюся і слухаю далі:

— Ну, ти ж знаєш Марусю. Вона хоче здаватися неприступною лише тому, що не хоче в черговий раз обпектися. Та й її професія цього потребує. Вона ж операційна медсестра. А там потрібна холоднокровність. Ось вона й стала такою. Ти ж пам'ятаєш, Нат, якою вона була раніше? Зараз - це маска, за якою вона ховається. - відповідає миловидна блондинка.

— Звичайно, я все пам'ятаю! Але чому не можна було хоча б познайомитись?! Ніхто ж її не змушує відразу в ліжко до них стрибати! - обурюється Мальвіна.

— Нат, ти ж знаєш, яка вона насправді. А після того, що було, вона боїться підпускати до себе когось, щоб її знову не поранили і не зробили як цей...- останні слова вона випльовує.

— Та пам'ятаю я про цього... виродка! Ти маєш рацію, напевно після нього і боїться. Ось же...

— Гаразд, годі про це! Вона доросла дівчина, сама розбереться! Коли буде готова до відносин, вона сама відкриється. Ну чи, коли трапиться дуже настирливий кандидат.

Я слухаю їх затамуючи подих. Та що там! Я зовсім забуваю як дихати!

Після, дівчата починають обговорювати всякі дрібниці. І я втрачаю бажання далі їх слухати.

Отже, треба не здаватися. Я мушу боротися і довести, що не зраджу, не кину її. Що буду з нею всупереч усьому.

Я дійду до кінця! До щасливого кінця!

І ще, мені потрібно дізнатися, що там за "виродок". Що ж треба було зробити, що вона так боїться нових стосунків?

Тепер мені відомі її ім'я та ким вона працює, залишилося лише знайти всю потрібну інформацію.

Чорт! Я переверну все місто, але знайду цю рожевоволоску, і тоді їй доведеться прийняти мене у своєму житті. Як би довго вона не противилася, я чекатиму. Адже сьогодні в її очах прочитав страх і жаль, що я не той, хто може її захистити і підтримати.

Але я такий, королево! Ти просто ще не впізнала мене так добре, щоби це побачити.

І я доведу тобі протилежне! Чого б мені це не вартувало, але ти будеш моєю!

На цій ноті я закінчую свої роздуми і вирушаю додому. Як то кажуть: ранок вечора мудріший. Ось завтра і продумаю детально.

Почну пошук і складу план "підкорення серця снігової королеви".

Приїхавши додому, я приймаю душ і йду спати. Завтра буде багато роботи і дуже багато лікарень, де може працювати рожевоволоска. Це і дитячі та пологовий будинок, обласна, районна, міські та онко лікарні.

Так, вже на що тільки не підеш заради підкорення серця королеви.

З усмішкою на обличчі я й засинаю.

Кілька днів знадобилося тільки для того, щоб скласти список лікарень, у яких є оперблок. А він, як не дивно, є практично у всіх...

А ще щоб зменшити час на роз'їзди по місту, добуваю номери відділу кадрів.

Потім обдзвонював усіх із "проханнями" надати всю документацію про потрібних співробітників.

І, звичайно, мені доводиться користуватися своїм службовим становищем, щоб добути ці чортові документи.

Через тиждень, після останньої зустрічі з рожевоволоскою, у мене на столі лежиш значна кипа документів усіх співробітників оперблоків у місті.

На ім'я я вирішив не шукати. По-перше, це могло бути зовсім не її ім'я, а просто прізвисько. По-друге, їй могли розповісти, що про неї хтось збирає інформацію та злякає. По-третє, не хотів привертати до себе і ней зайву увагу.

Дуже багато часу займає робота, якої було більш ніж достатньо. Але решту часу я присвячую пошуку своєї рожевоволоски.

Я стаю схожим на якогось сталкера, але це мене хвилює в останню чергу.

Як тільки звільняюся від справ, і хочу почати дивитися документи – мене відволікає телефонний дзвінок.

Дзвонить виявляється Федоров. Який, до речі, не припиняє мене підколювати і в той же час співчувати, адже ця "баба вогонь" ще покаже мені "кузькину матір".

Відповідаю другу, і він дуже швидко і схвильовано промовляє:

— Давай за годину зустрінемося на нашому місці. Зможеш? - Запитує Стас.

"Наше місце" – це одне кафе на околиці міста.

— Так, звичайно, зможу. Вже виїжджаю. - Почувши це, Федоров швидко попрощається, і відключається

А мені в душу закрадається якесь непогане передчуття. І якось дивно все це, та й зовсім не схоже на друга.

Швидко зібравшись, я сідаю в машину та їду на зустріч.