Глава 11: Генеральський гамбіт

Поки Лорд займається Списом Лонгіна, Хрестовий похід Імператора продовжує свою руйнівну ходу. Імператор тримає в облозі головне місто-цитадель Кривавого Султанату та його правителя, Султана Ахіма. Облога затягнулася, й Імператор, вочевидь, зіткнувся із серйозними труднощами. У зв'язку з цим до Лорда Півночі прибувають посланці з офіційним проханням виступити в похід і надати військову допомогу.

Лорд знову скликає свою раду в «Медовому Кухлі», щоб обговорити несподіване прохання Імператора про військову допомогу в облозі Султанату, що затягнулася. На порядку денному — його рішення про те, як відреагувати на цей заклик.

Перед Лордом постають такі варіанти дій:

Повністю відгукнутися на заклик Імператора: відправити значні сили на допомогу в облозі.

Відмовити Імператору: ввічливо, але твердо відхилити прохання, пославшись на внутрішні справи чи інші причини.

Надати допомогу на своїх умовах: запропонувати підтримку в обмін на конкретні поступки, привілеї чи ресурси від Імператора.

Саботувати обидві сторони: використати ситуацію для ослаблення як Імператора, так і Султанату, не вступаючи у відкритий конфлікт.

— Ви мислите як справжній Лорд Півночі — прагматично й далекоглядно, — промовив Грін, вдивляючись в обличчя Лорда. — Ваша стурбованість тим, що Імператор, зазнавши невдачі під стінами Султанату, може повернути свою армію проти вашого «Медового Кухля», абсолютно обґрунтована. Це значущий фактор, який необхідно врахувати під час ухвалення рішення.

Грін повністю поділяє занепокоєння Лорда. Для нього це питання запобігання прямій загрозі його фортеці та армії.

— Мій Лорде, ви маєте абсолютну рацію, — промовив Грін. — Ослаблений, але не зломлений Імператор шукатиме винних, і наша незалежність може стати причиною його гніву. Набагато безпечніше для нас контролювати ситуацію здалеку, ніж чекати прямого вторгнення.

— Ми повинні запропонувати допомогу, але з умовами, які максимально посилять нас і послаблять Імператора, не втягуючи нас у виснажливу війну, — порекомендував Грін. — Відправка «Легіону Мертвих» на рішучий штурм може швидко завершити облогу, але це дорого коштуватиме. Краще запропонувати нашу допомогу як ключову «ударну силу» для прориву або придушення конкретних осередків опору, а не для всієї кампанії. І обов'язково виторгувати за це територіальні чи торгові поступки, а також повне визнання нашої автономії, підкріплене договором.

Отець Тук побачив у цьому чудову можливість для маніпуляцій та зміцнення вашого впливу, як церковного, так і політичного.

— Імператор і Церква завжди прагнуть повного контролю, мій Лорде, — промовив Отець Тук. — Ваша мудрість дозволяє передбачити їхній наступний крок. Якщо Султанат впаде без нашої допомоги, Імператор відчує себе всесильним. Якщо ж він зазнає поразки, він стане небезпечним пораненим звіром.

— Ми повинні втрутитися, — порекомендував він. — Це дасть нам привід показати нашу «лояльність» перед усім світом, одночасно продемонструвавши нашу величезну силу. Я можу поширити чутки в церковних колах, що наше втручання — це божественне провидіння, що ми — інструменти вищої волі, які рятують Імперію від катастрофи. Це зміцнить вашу позицію як «обраного» серед народу. Крім того, ми можемо виторгувати в Імператора церковні привілеї для нашої єпархії або навіть вимагати, щоб певні церковні землі перейшли під наш протекторат в обмін на допомогу.

Хасан думав про торгові шляхи, про потоки золота і про те, як отримати максимальну вигоду, уникаючи непотрібного розголосу.

— Лорде, якщо Імператор повернеться ні з чим, він буде голодний. Голодні правителі — погані сусіди. Вони шукають, де б поживитися. Наша неприступність — це добре, але війна — це завжди руйнування торгових шляхів. Краще уникнути її, — сказав Хасан.

— Якщо ми вступаємо, то це має бути найвигідніше вкладення, — порекомендував він. — Ми не просто допомагаємо Імператору, ми купуємо його лояльність і його мовчання про наші справи. Потрібно виторгувати ексклюзивні торгові преференції на Сході, монополію на певні товари або навіть право на безперешкодний транзит через імперські землі, без митниці, як плату за нашу допомогу. При цьому наші воїни повинні діяти ефективно, але так, щоб мінімізувати втрати й не розкривати занадто багато наших таємних технологій. Нехай вони побачать міць, але не зрозуміють її.

Катя, дружина Лорда, думала про добробут його народу та репутацію династії.

— Мій Лорде, народ втомився від тривог. Якщо війна прийде до нас, це будуть нові жертви й руйнування, — сказала вона. — Краще запобігти цьому, ніж потім відновлювати. Однак і відправка наших синів на чужу війну — важка ноша.

— Якщо ми йдемо на допомогу, це має бути швидке й рішуче втручання, щоб мінімізувати втрати, — порекомендувала Катя. — А в обмін ми повинні вимагати від Імператора гарантій безпеки для наших земель, можливо, навіть визнання права наших торговців на вільне переміщення і торгівлю без перешкод. Важливо, щоб народ бачив у цьому вашу мудрість і турботу про їхню безпеку, а не просто підпорядкування Імператору.

Інга не даватиме прагматичних порад, але її слова будуть застереженням і вказівкою на глибинне значення.

— Тінь, що йде від невдачі, може обернутися проти того, хто не надав допомоги, — промовила Інга, вдивляючись у Лорда. — Але будь-яка допомога має свою ціну, яку не завжди можна виміряти золотом. Спис відчуває напругу в повітрі. Він знає, що вибір впливає на багато що...