Давно очікувана зустріч.

Королівська кухня займала практично весь цокольний поверх Меарінськогго палацу. ЇЇ невеликі, прямокутні віконця, які знаходилися майже під стелею просторого залу, виходили прямо на двірцеву площу. Помічник кухаря, ще зовсім молоденький хлопчина, приставивши драбину, із захопленням спостерігав, як королівська гвардія вишукувалась в почотному караулі, для зустрічі якихось вельми поважних гостей. Робота кипіла як на кухні так і в двох крилах стародавнього палацу, який був збудований, ще прадідом короля Сатрасіуса Сивобородого, як імператорський дворець. І хоча часу, з тих давніх днів, минуло не мало, сама будова як і сотні років назад, виглядала дуже монументально та вельми велично.

• Ах ти ж урвіш малий ! – закричав старший кухар коли помітив помічника на драбині. – Роботи ще не початий край а він собі у віконця зазирає. Ось я як візьму черпака до рук … - і вусач з великими бакенбардами, та білим ковпаком на голові і справді взявши до рук довгого, дерев’яного черпака, вже мало не відправився до збиточника.

Та малий не став очікувати свого наставника, а злетівши мухою до низу  швидко взявся до роботи, яка як на його думку могла б і зачекати.

Принцесу Лілаю, ще з самого ранку обступила ціла армія придворних фрейлін, які немов опечені носилися по її кімнатах в пошуках, все нових та нових застосунків, які то одягали то знімали з неї, немов були зайняті наряджанням новорічної ялинки. Як принцесі всі ці наряди дошкуляли своєю незручністю та тіснотою. Їй до смаку були шкіряний одяг для полювання або ж навіть підлатний костюм, який хоч і важив куди більше, та хоча б не сковував її рухів. Один цей дамський корсет чого вартував. Справжнісінький пристрій для тортур не менше.

• О ні цього я вже точно не одягну ! Хоч ріжте мене – запротестувала беззахисна приречена, коли до кімнати внесли підплатний каркас з металевих дротів.
• Але принцесо. Зараз при усіх дворах так одягаються – взмолилася одна з фрейлін.
• Ну то і одягай його. А з мене досить і цього вашого корсету. Ні я сказала – і дівчина прибавила погрозливих ноток до голосу, коли побачила що фрейліни вагаються у своїх діях.

А тим часом у таємній кімнаті зібралися наближені до короля особи з наміром обговорити свої дії при зустрічі дантеської делегації, яку очолював сам наслідник престолу Дарій. За донесенням таємного радника Арація, молодий принц мав намір не лише обговорити мирні пропозиції свого батька, що до урегулювання військового конфлікту на сході Арагонії, але й вочевидь, попросити руки старшої доньки короля. Радник прибув сьогодні в ночі і як тільки він ступив до палацу, то короля було відразу про це повідомлено. Отож вінценосний зустрівся з ним віч на віч, не дивлячись на пізній час, та свій нічний халат, в якому він був загорнутий. Та в цій кімнаті всі присутні вже були одягнуті в належний для зустрічі на високому рівні, одязі і практично завершеним планом дій, на всі випадки ймовірних домовленостей.

Для короля Сатрасіуса ці перемовини не виглядали вельми складними. Так як тут збігалися інтереси обох сторін. Ну за винятком інтересів князя Сатамілії, який в принципі мусив зрозуміти, що інтереси корони куди важливіші за його особисті. До того ж у короля не одна донька. На підході до виходу у світ його наступна принцеса Датана, яка лише на два роки молодша за свою старшу сестру. Мови до речі про це не йшло ні в нічній зустрічі короля з Арацієм, ні в подальших засіданнях, які терміново були скликані Сатрасіусем після неї.

• Кортеж наближається до палацу, ваша величносте – повідомив розпорядник Бентас, який щойно зайшов до таємної кімнати.

Розпорядник короля не брав участі у всіх цих засіданнях, через неймовірну завантаженість, яка лягла на його плечі через цю двохсторонню зустріч. Благо розторопних помічників, яких він сам собі і підготував, йому вистачало. Та через вроджену недовіру, йому доводилося самому все провіряти та пере провіряти. Як то кажуть, у справах корони краще перестрахуватися ніж упустити якусь дрібничку, яка згодом може вилізти боком. Особливу увагу він приділив двірцевій охороні, абсолютно не довіряючи цим варварам, поняття честі яких явно відрізнялися від загальноприйнятих.

• Все панове. Діємо загально плану і без метушні. Ми повинні показати цим дикунам, що події на сході нашого королівства, нас не вельми хвилюють. А своє благословення на брак двох вінценосних дітей, ми даємо з неохотою, так як не рахуємо його чимось вельми вигідним для нашої корони. Отож якщо немає більше питань то прошу всіх вийти на площу для офіційної церемонії зустрічі. Дантеси повинні побачити усю нашу велич та благородність. І хай Бог Сонця освітить наші починання.
• Слава Вшевишньому – майже в один голос відповіли присутні і розважливо, поступаючись місцем королю, прослідували за вінценосним до парадного входу.

Площа та стіни палацу, були додатково прикрашені тими видами рослин, які за звичай у цю пору року вирощувалися хіба що у теплицях. Безліч прикрашених штандартів та гірлянд з блискучих кілець, робили дану подію дещо новорічною. У всіх присутніх на площі був явно піднесений настрій. Адже страх вторгнення дикунів з півночі, наробив чи малого галасу в суспільстві. Нікому не хотілося мати таких ворогів як дантеси. Навіть мормонські кочівники виглядали проти цих безстрашних воїнів, як якась тимчасова незручність і не більше цього. А коли до столиці Арагонії дійшли чутки про те що обидві орди об’єдналися, при штурмі Кабленхолу, то страх перетворився на суцільне жахіття. І ось маєш. Як виявляється усі страхи були марними. Дантеси як ні в чому не бувало, відсилають до їхнього короля миротворчу місію. Отож війна може завершитися, так і не розпочавшись.

Величезні ковані ворота, які перекривали в’їзд  до внутрішнього двору Меарінського палацу, зі скрипом зрушили з місця і під натиском з десятка солдат двірцевої охорони, відчинилися перед міцними бойовими кіньми, на яких гордовито возсідали дантеські прапороносці зі штандартами найповажніших родів їхнього королівства. Вдарив парадним маршем королівський оркестр Арагонії, який вишукувався відразу за стрункими рядами почесної варти. Натовп почав радісно викрикувати та махати букетами квітів. Все як і наказував розпорядник Бентас, який із задоволенням спостерігав за творінням своїх рук, стоячи практично за спиною у короля з королевою. А від процесії тим часом відділилися навантажені вози та з десяток кінних дантеських гвардійців, та вистроїлися в ряд, обабіч кованої загорожі королівського палацу.