Пророцтво відьми.

Після проливного дощу, вся дорога якою рухалися збирачі податку, перетворилася на суцільну кашу. В одному з двох возів на якому, збирачі навантажили чималий селянський скарб, тріснула дерев’яна спиця і прийшлося зупинитися обабіч для її заміни. Проклинаючи свою нелегку долю, служивий Варланій віддирав від своїх промоклих чобіт, жовтувату глину, яка перетворилася на смолисту породу і вперто чіплялася за його підошву.

• Та ти постав їх біля вогню і глина сама відпаде – порадив більш досвідченіший Голтаній, одяг якого вже починав парувати від вогнища, біля якого він так вдало розмістився.

І тут на їхню дорогу вилетіли три вершника у червоних плащах та блискучих латах. На їхньому червоному штандарті, обшитого срібною окантовкою, виблискувала гаптована золотом корона. Глашатай викрикував усім хто попадеться йому на дорозі, щоб ці відходили в сторону і не сміли повертатися назад. А за деякий час появилася і сама процесія очолювана прапороносцями. Коні вгодовані а воїни добротно одіті.

• Здається Варланію ми не на ту службу з тобою пішли – оцінюючи вершників промовив Голтаній.

А ще за деякий час, по розбитій коліями та дощами, дорозі покотилися багато оздоблені карети. І в одній з них Варланій побачив до болю знайоме лице.

• Та щоб мене спопелив Бог вогню, якщо це не сам король був.
• Облиш – по старечому розважливо протягнув більш досвідченіший Голтаній – Що йому робити в цих нетрях.

А сам король відкинувшись від вікна на м’яку спинку, незадоволено промовив:

• Цей Оркулій навіть не в стані привести до порядку дороги. Я вже навіть не кажу про польові. Но між градами то можна замостити бруківкою.
• Бажаєте щоб я це взяв на олівець ваша величносте – перепитав Хонтензій, дістаючи свою всюдисущу папку з робочими записами.
• Звісно. Скоро почнуться масштабні маневри військ. А по таких дорогах вони далеко не заїдуть.

Насправді короля зараз більше турбувала сама зустріч з князем Хоралії, а ніж майбутні маневри військ, пов’язані із затвердженим генеральним планом вищої військової ради. Та ось якщо часу для підготовки втілення цього секретного плану було ще досить достатньо, то сама зустріч вже мала відбутися за якусь годину – півтора.  І очевидно, що сам князь Оркулій Бездоганний, мав почуватися на ній не вельми комфортно, так як від цього залежало, наскільки він буде поступливим у питаннях, від яких він буде змушений відступитися на користь його величності.

• Що там у нього з податками ?

Правиця швидко дістав чергову папку з паперами і вже за хвилину констатував неприємний факт з виразом обличчя, яке свідчило що йому дуже шкода.

• Нажаль тут немає до чого придертися. Більше того. Він відкликнувся одним з перших на ваш заклик про додаткові збори, пов’язані з проведенням майбутніх наступальних дій нашої армії. І вже перші поставки з цих додаткових зборів, поступили до наших складів та королівської казни.
• А можливо у нього були якісь прохання, які по тій чи іншій причині не дійшли до мене.
• Про такі мені не відомо ваша величносте. Та ніщо вас не стримує в наданні певних обіцянок стосовно тих земель, які рано чи пізно перейдуть у ваше підпорядкування.
• Ну ти Хонтензію майся трохи на стримані. Мова йде про васального князя а не самодержавного короля. Май міру.
• На південних землях князівства, що межують з Арагонією, переважна більшість населених пунктів заселяють етнічні арагонці. – дивлячись у вікно з відстороненим поглядом, промовив його святість Шата. – А у місцевих храмах відправляються служби, на яких прославляється Бог Сонця і це відбувається у цей час, коли король Сатрасіус Сивобородий, очевидно виношує свої підступні плани, що до нападу на наше королівство.

По королівських вустах пробіглася посмішка і Целероній із зацікавленням перепитав:

• А хіба це не державна зрада ?
• Боюсь що поки ми не ведемо бойових дій з Арагонією, це не становить державної небезпеки – повернувши свій погляд на короля відповів верховний жрець Вогню – Інша справа коли все зміниться то в вочевидь князя можна буде звинуватити у потуранні нашим ворогам. Звісно якщо ви на той час про це згадаєте.
• А можу і не згадати – розуміючи куди хилить святоша, доповнив король.
• Звичайно. Адже офіційної заборони на проведення таких служб немає ні у нас ні в Арагонії.
• Ваша мудрість Ваша святосте, вже неодноразово допомагала короні у вирішенні самих складних питань.
• Ну то можливо вже час дослухатися до моїх прохань ваша величносте, і ввести на наших теперішніх і майбутніх землях, закон єдиного Бога.

Посмішка пропала з уст короля і він досить стримано відповів.

• Не на часі Шата. Чи Ви хочете, щоб на передодні королівських війн за об’єднання під однією короною, я ще отримав в додаток і релігійні війни. А релігійні фанатики це ще ті воїни, яким не відмовиш у хоробрості.
• З другої сторони це додасть сили вашим воїнам, які вже будуть себе рахувати не просто загарбниками чужих земель, а стануть посланниками божими у землях богохульників.
• Даю слово Ваша святосте, що ми повернемося до цього питання, коли останній супротив буде придушено і усі нащадки вінценосних родів, дадуть мені клятву вірності. А до того часу навіть не смійте про це думати, щоб не створити мені зайвих проблем.
• Я лише покірний слуга вашої величності.
• І я бачу в цьому непогану вигоду – розсміявся Целероній з власного жарту, який явно не прийшовся до смаку його святості, і той мовчки повернувся до свого огляду місцевих краєвидів, які явно підмочила недавня гроза.

Зустріч короля Латафії у родовому замку князя Хоралії, пройшла по всім строгим канонам двірцевого етикету. Офіційна церемонія плавно перейшла у звичайний робочий візит з деякими натяками на дружню та теплу атмосферу давніх друзів, якими обидва глави родів, ніколи власне і не являлися. Та добре протоплений гостинний зал, багато накриті столи і чимала кількість найрізноманітніших вин із князівського погребу, зробили свою справу і ось вже обидві сторони, абсолютно не дотримуючись жодних правил етикету, по панібратські обмінювалися жартами та тостами в яких в переважній більшості йшла мова про здоров’я короля та майбутню відбудову Західної імперії.

• Як добралися ваша величносте ?  – спитав господар, який сидів праворуч короля у голові основного столу.
• Дуже добре, що запитав князю – відкладаючи чималий шмат прожареної яловичини, з якої досить рясно стікав золотистий жир. – Бо мене дуже сильно тривожить стан твоїх головних доріг, на передодні масштабних маневрів.
• О ці дощі зведуть мене з розуму. Такий зараз період ваша величносте. Ось тільки почнуться теплі та сухі дні …
• Ти справді думаєш що я буду на них чекати.