Візит ввічливості.

Сторожа грабіжників, яка складалася з двох молодиків в шкіряних обладунках, незграбно лежала у ніг Одноокого, який саме витирав свого широкого ротарійського ножа об одного з них. Дарій який проводив свого вороного повз, схвально поглянув на свого протеже і не зупиняючись жестом вказав в обидві сторони, тим самим надаючи наказ своїм воїнам вишукуватися в лінію. Невеликий вітер погойдував жовтуваті стовбури високих сосен, чим сприяв непомітному просуванню дантеського загону. То тут то там потріскувало сухе гілля на старих, темних смереках, що заважало ворожій сторожі на слух визначити небезпеку. Опинившись у шкіряному сідлі з припасованим до нього колчаном з важким дантеським луком та стрілами, королевич вичікував поки решта вершників опанують своїх коней. Потім все також мовчки махнув уперед і шеренга поволі рушила з місця вже не особливо переймаючись тріскотом гілля під копитами своїх скакунів. Скрізь густі кущі лісових ягід почали пробиватися промені сонця, які вказували що поляна вже поруч а значить і бій, на який всі з такою тривогою очікували, за мить почне свій кровавий танок. Поволі витягнувши свого довгого меча з фрутійської сталі, юнак дав знак на готовність, піднявши його над головою. Всі мовчки дістали свої мечі, та важко дихаючи від хвилювання, напряглись усім тілом, відчуваючи як у венах почала сильно пульсувати кров. Здавалося пройшла ціла вічність аж поки на галявині, яку вже було добре видно вершникам, один з лісовиків закричав на одному з арагонських діалектів. Що його там так налякало Дарій не мав часу розбиратися, отож відразу скомандував:

• За Дантесію !!! – і направивши перед собою меча в прямій руці та пришпоривши Вірного добавив – Вперед  !!!

Здавалося тишу наче громом розірвало багатоголосим – За Дантесію !!! – і час втратив значення. Тупіт коней, тріск сухого гілляччя, та оскаженілий вереск наляканих голосів лісового братства, наповнив все навкруги. За мить в цей вертеп влилися звуки скреготіння металу  об метал та пронизливі зойки вбитих та покалічених. Одне тіло яке опинилося перед  Дарієм наче щепку віднесло в сторону а в друге мов у яблуко, увійшов його меч, розщепивши дерев’яний щит та розпустивши кольчугу наче нитки. Фрутійська сталь не знала пощади та не бачила перешкод.

• Не розпорошуватись ! – наказав наслідник та жага крові вже замінила будь які накази і його вершники в крилатих чорних плащах, наче вісники смерті рискали по табору в пошуках жертв.

Серйозного опору цей натовп з колишніх кишенькових злодіїв та найманців, без досвіду стройового ведення бою, не мав змоги провести, так як страх та паніка опанувала їхніми серцями. Їм здалося що сам Золотоволосий зі своїм військом увірвався в їхній табір і тепер слова про помилування втратили будь яке значення. Як відомо серед  п’яти королівств колишньої західної імперії, не було нації більш безстрашної та войовничої за дантеської. За свою лють та безстрашність в бою їх прозвали варварами. А легенди про їхню надлюдську силу та витривалість, захоплювали серця та недосвідчені уми молодих людей. Що з цього було правдою а що видумкою, то вже розберуться письмописці, а воїнам молодого королевича своє робить. Явна чисельна перевага розбійників не давала змоги нащадкам Грому розслаблятися. Зараз ефект несподіваності на їхньому боці та що станеться коли цей натовп переляканих грабіжників опанують собою, а серед них постане лідер, якому вони безмежно довіряють. І очевидно це вже трапилося. Бо в протилежному кінці табору сформувалася поки що невелика група озброєних людей, які обступили вершника на гнідому коні.

• Шикуйсь клином ! – наказав Дарій стаючи на вістрі майбутнього строю, який мав за мить рушити на ворожий стрій, що зімкнув щити перед бородатим вершником.

Суцільне безладдя бою створювало такий гармидер що до клину приєдналися за ледве шість вершників, які розчули наказ свого командира. Безумовно що одним з них був і Одноокий який весь час намагався бути поруч королевича, щоб вразі небезпеки прийняти на себе перший удар. Що правда зараз йому прийшлося стати своєю рябою на пів корпуса далі від головуючого і це його тривожило, бо таким чином перший удар все-таки брав на себе наслідник престолу.

• За Дантесію !!! - пролунав гортанний клич Дарія і клин з гучним тупотом важких копит зірвався з місця.

Нахилившись вперед та витягнувши пряму руку з мечем, юнак видавав зі свого горла бойовий клекіт дантеських вершників, від чого на його почервонілій шиї випнулись синюваті вени. Весь клин і собі підтримав головуючого своїм багатоголоссям, що безумовно привернуло до себе увагу усіх учасників цієї кровавої баталії. Картина вражала своєю нестримною силою та динамічною красою. Отож мало хто міг відірвати свій погляд від неї не дивлячись на те що перед кожним як мінімум був один із озброєних супротивників.

У Дарія сильно пульсувало у скронях та болі він не відчував. Біль як і сам страх прийде вже після бою, а зараз лише жага удару яка або розіб’є стрій або знесе його з коня. В любому випадку важливо не втратити при цьому контроль та самовладання, що допоможе не лише вижити але й продовжити бій. І саме на цій думці його скакун з протяжним ржанням влетів в стіну щитів та за мить спіткнувся і разом з вершником шкереберть полетів під копита гнідого, верхи якого сидів бородатий воїн і щось викрикував на арагонській, своїм підлеглим. Здавалося ще мить і його кінь який став на дибки розтрощить тіло королевича своїми широкими та підкованими копитами. Та щось пішло не так і той оступившись двічі назад таки не втримав рівноваги і завалився горілиць, приваливши собою вершника.

Не втрачаючи ні секунди Дарій підхопився на ноги та кинувся до свого меча, відчуваючи як різка біль опекла його праве стегно. «Не зараз» - промайнуло в голові і підхопивши фрутійську сталь, юнак різко розвернувся очікуючи атакуючих саме позаду себе. Та перед ним лежало лише двоє грабіжників, які конаючи згорталися на пожовклій траві наче два кавалки розрубаної гадюки. За мить заржав ворожий гнідий та лавиною підхопився на копита, залишаючи по собі лише розпростерте тіло бородача.

• Дарій обережно ! – пролунало десь поруч і поки наслідник встиг розвернутися в цей бік, масивна туша рябої кобили пролетіла повз збиваючи з ніг смуглолицього розбійника з вигнутим арагонським мечем.