Торгівельний флагман.

`

На крайньому півдні королівства Арагон, в затишній бухті Кандійського моря, розпростерлося портове місто Цазанія. За своїми розмірами та багатству, воно поступалося хіба що столиці арагонського королівства, Меаріну. Саме тут закінчувався південний торгівельний тракт, який мов той восьминіг, розпускав по Кандійському морю, свої торгівельні щупальця. І певна річ, що саме тут була заснована найбільша торгова гільдія королівства. ЇЇ філіали розташовувались по всьому Тамрійському континенту. А торгівельні кораблі розповсюджували її можливості і в далеких заокеанських країнах, з якими лише починалися перші контакти мешканців континентального світу. Що правда таких кораблів у Першої Арагонської Торгівельної гільдії, було ще вкрай мало, а її плани були вельми амбітними. Отож саме по цій причині, ще день тому, на бистрохідному фрегаті Купідон, вийшов у відкрите море молодий парубок. Смуглолиций, та синьоокий з явно вираженими, розкосими очима, які говорили про його східноімперське походження. Власне як і у його батька. Голови вище згаданої гільдії. Та розповідь зараз піде саме про наймолодшого, з трьох його синів, який стоячи на капітанському мостику Купідона, над чимось глибоко задумався.

Це було його перше самостійне плавання, як власне і доручення, яке так несподівано дісталося наймолодшому сину. Два його старших брата вже давно були залучені до торгівельної справи їхнього батька. А на його долу припадали лише довгі роки студіювання, в найвідоміших навчальних закладах їхнього королівства. І коли одного разу, за сімейною вечерею, батько завів мову про те що вже час побудувати їхню гордість, флагман їхнього торгівельного флоту, то юнак навіть не особливо зрадів цій новині. Що не можна було сказати про його братів, які аж розпашілися від почутого, така гордість їх пройняла. Та яким було їх розчарування, коли батько доручив цю справу наймолодшому. Мертва тиша за столом та наляканий зойк його матері, заставили Жьюльфара відірватися від своєї вечері та зустрітися з округлими очима своїх братів.

• Вибач батьку я не зрозумів.

Зараз пригадуючи цей роковий момент і його надламаний голос, юнак широко посміхнувся, уявляючи як він глупо виглядав в очах свого батька. Батька, який ніколи не жалував свого наймолодшого сина, а вимоги  завжди були більшими ніж до його старших братів. Хто ж його знає якими були плани у цього старого лиса, стосовно своїх синів.

• Бачу у вас сьогодні хороший настрій пане Жьюльфар – промовив капітан повертаючись до своєї підзорної труби, в яку власне розглядав безмежність морських просторів.

Покинувши свої спогади, стрункий юнак, у довгому синьому камзолі та високих, шкіряних ботфортах, поглянув на низькорослого капітана та відповів.

• Так Кладіусе. Вітер попутний а на небі не хмаринки. Такими темпами я гадаю ми швидко дістанемося  Тортули.

Їх шлях пролягав до королівства Ротарія. А саме до портового міста Тортула, яке належало  князівству Белсад. Власне на одній з його відомих верфях і буде закладений торгівельний корабель Сонцесяйний в честь їхнього бога Сонця. Мрії та гордості його батька, який до речі не був релігійною людиною.  Та така назва його флагмана, відразу закриє погані писки конкурентам, які відверто спекулювали на його не арагонському походженні. В порту його мав зустріти представник їхньої торгівельної філії та дуже хороший приятель його батька, Розолій. Саме з його допомогою юнак і мав укласти угоду з одним із власників місцевих корабельно-будівельних компаній по хорошій ціні. Що собою представляла хороша ціна з урахуванням сьогоденних реалій, Жьюльфар не знав, та батько сказав повністю покладатися на їхнього приятеля, якому безмежно довіряв. Стосовно фінансів, які батько виділив сину на побудову корабля та всіх інших витрат, то тут проблем не повинно було виникнути. В його каюті стояла металева скриня, до верху набита золотими форейтами, які охоче приймали по всьому континенту. Відповідно така маса готівки потребувала належної охорони, отож окрім команди Купідона, до складу експедиції увійшли ще десять добре озброєних охочих з числа штатних військових торговельної гільдії. Їх послуги дуже добре оплачувалися, отож стати військовослужбовцем гільдії могли лише дуже вправні вояки з відмінним послужним списком та родословною. В переважній більшості це були вихідці дрібного дворянства та сини високих військових чинів. Всім треба було з чогось починати. А мати в своєму послужному списку запис про службу в торгівельній гільдії, це хороший старт для подальшої кар’єри молодого офіцера.

Капітан навмисне проклав курс подалі від прибережних вод, уникаючи тим самим зустрічі з морськими піратами, які на своїх рибацьких шхунах, не могли далеко відпливати в море. Кандійське море не славилося своїми штормами, та і декількох балів вистачало, щоб перекинути незграбні суденця рибальського призначення. Та знаходилися і такі зірвиголови, що могли на таких шхунах перепливати на півперек все море. Отож слід було бути на сторожі і в разі небезпеки, маневруючи завдяки своїй швидкості, відриватися від переслідувачів. В крайньому випадку, двадцяти гарматний фрегат, міг з легкістю відправити на дно, свого супротивника. Якщо тільки той не переважав його своєю чисельністю. А власне пірати покладалися саме на неї. Завдання такої зграї, полягало у тім, щоб не зважаючи на втрати, таки зачепитися за борт своєї жертви і вже завдяки абордажу отримати перемогу.  Та горизонт був чистим і ніщо не віщувало про небезпеку, аж поки під вечір, коли сумерки почали окутувати лінію горизонту, вахтовий матрос не викрикнув:

• Вогні по правому борту !

За деякий час, пролунав і дзвін на капітанському мостику, який скликав всю команду на палубу. Жульфар і собі вибіг з каюти та направив свій погляд туди, куди вглядалися усі матроси не приховуючи свого збудження. Море було спокійним, отож до них добре доносилися звуки палаючої деревини. Шум полум’я, тріскотіння та гуркіт в перемішку з криками людей, все виразніше  доносився до них.

• О сонцесяйний, та вони йдуть на нас ! – невідомий голос прохрипів десь в темряві і відразу ж пролунала команда капітана.
• Підняти всі вітрила ! Ліво руля !