В часи смути.
Для короля Ротарії, Нарбарія Милостивого, це були важкі часи смути та міжусобних війн між князями васальних земель. Все королівство за площею, було вдвічі меншим за територію Арагонського королівства. А ось за чисельністю князівств, воно його перевищувало аж втричі. На просторах Арагонії, їх було лише чотири, в той час як Роторія була розділена аж на дванадцять унітарних князівств. І у кожного з них, були претензії чи не до всіх своїх сусідів, нерідко навіть по видуманих причинах. Кажуть всьому виною нестримний норов гірських народів, так як більшу частину Ротарії, займали високі Артагійські гори. Братовбивчі війни між князівствами, де не рідко проживали одні і ті ж народності, витягували з них останні соки і без того небагатого населення. Брак родючих земель, не давав можливості Ротарії збільшувати популяцію свого населення. Та якщо за часів Західної Імперії, ця нестача покривалася за рахунок надходжень з інших, більш родючих територій, то зараз її перекривати приходиться виключно за рахунок королівської казни. Саме тої казни, яка колись щедро наповнювалась за рахунок замовлень від військово-морського флоту його величності імператора. І від якої зараз залишилися лише одні спогади. Король Нарбарій Милостивий із роду Тамталетів, до недавнього часу перебував у стані постійного відчаю. Він бачив всю катастрофічність ситуації, та не мав ні сил, ні можливості, приборкати князів та опанувати ситуацією. Колись за жорстокі придушення селянських бунтів, йому ніби в насмішку дали прозвисько Милостивий, яке згодом він долучив до свого титулу, коли став королем. А тепер за його спиною, над ним сміються навіть його найближчі піддані. Та не довго їм зловтішатися. Бо те що задумав король, було настільки простим та ефективним, що в успіху даної компанії він не сумнівався ні на секунду.
Саме по цій причині, до його королівського замку, в князівстві Тендонія, прибули два його рідні брати. Князь Остмус Білоликий, який правив князівством Феолімія, що межувало з Тендонією на північному напрямку. Та Каніус Синьоокий, із західного князівства Батурія. Цей королівський замок, являвся водночас і родинним гніздом роду Тамталетів. Саме тут провели своє дитинство усі троє братів, та лишень старшому з них, а саме Нарбарію, судилося залишитися в ньому. Двом іншим братам довелося успадкувати, не настільки багаті землі, які згодом були перетворені на князівства. Ось так, колись найпотужніше князівство Ротарії, втратило свою міць, розділившись на три частини. Згодом, коли Нарбарій вступив у свої королівські права, він відмінив закон про рівний розподіл між дітьми чоловічої статі. Бо хто його знає, скільки б, на сьогоднішній день, було створено цих з дозволу сказати князівств.
Всі троє братів, по зрозумілій причині, відчували себе досить затишно в гостинному залі, де панувала абсолютно домашня атмосфера. Прислуга не втомлювалася подавати до столу все нові і нові страви, а вино лилося рікою. Та ось коли брати наситилися їжею, а розум їх ще не був затуманений міцним арагонським вином, Король змінив тему на ту заради якої власне і запросив своїх братів.
- Я запросив вас, брати мої, у цей складний, для нашого королівства час, щоб поділитися з вами своїми планами, та попросити вашої підтримки. Як ви пам’ятаєте, ще п’ять років тому, я намагався підписати усім нам відому хартію миру. Де йшлося про припинення братовбивчих війн, та консолідації наших зусиль в розбудові королівського флоту, та створення військового контингенту. Який власне б мав на цих кораблях, відправитися у заокеанські землі, для створення там наших колоній. Бо ні для кого з вас не являється таємницею той факт, що ми знаходимося у дуже скрутному стані. Ми не маємо змоги розвиватися ні в економічному плані, ні у демографічному. Нам бракує всього. Починаючи із найнеобхіднішого, як скажімо продуктів харчування, так і стратегічних запасів сировини у більшості галузей, які являються фундаментними не лише для розвитку, але й самодостатності. І чим моя ініціатива закінчилася вам також відомо. Нічим – і король зробив паузу, уважно спостерігаючи за реакцією своїх братів.
Ті в свою чергу, коротко переглянулися, даючи зрозуміти старшому, що все прекрасно розуміють та тема їм явно не по душі. А тим часом Нарбарій продовжив, потягнувши зі свого позолоченого келиха.
- Навіть ті князі, які на початках і поставили свої підписи, під цією угодою, згодом змушені були відкликати свої підписи, щоб не виглядати слабкими в очах тих, хто цього не зробив. До слова сказати, хочу вам обом від щирого серця подякувати, що ви до останку залишилися мені вірними, та показали що я можу на вас розраховувати.
- Облиш брате – зморщившись протягнув другий по старшинству брат Остмус Білоликий. – Ти дякуєш нам за те що ми поступили як і належалося поступити у цій ситуації, твоїм рідним братам. Це трохи ображає. З другого боку я не бачу причин, чому власне самодержавці, повинні добровільно сплачувати до казни поверх необхідного. Тай ще передати під твоє командування цілі полки свого воїнства.
- Абсолютно з тобою згідний Остмусе – погодився оживленно Нарбарій, так як вони підійшли до головного питання цієї зустрічі – Я допустився помилки, покладаючись на здоровий глузд та обачливість, наших васальних князів. Та цього разу я добавив до хартії п’ятий пункт – і король жестом подав знак своїй правиці, який стояв увесь час осторонь, тримаючи в руках шкіряну оправу Хартії миру.
Лисоголовий мужчина, в довгому, багато оздобленому камзолі, як і належиться правиці короля, підійшов не спішно та з належною самоповагою. Він розгорнув хартію та прочитав не поспішаючи та дещо урочисто.
- Пункт п’ятий. Ті князя, які відмовляться підписати дану хартію. Будуть об’явлені поза законом, а їхні землі та майно, будуть конфісковані на користь корони.
- А яка наша з братом тут роль – спитав наймолодший з братів, Каніус Синьоокий.
- Сама що не на є вагома – відповів король – Кожен з князів буде бачити, що має справу не з одним королем, а всіма трьома братами. Отож він призадумається, перш ніж вступати з нами у відкритий конфлікт. Бо як не крути а разом ми велика сила. Чи не так брати ?
- Тут я з тобою згоден брате – погодився Остмус, розуміючи до чого клонить старший. – Хотілося б почути механізм втілення твоєї задумки.
- Він дуже простий. Хартія буде направлятися не усім відразу а кожному князю окремо. Звісно всі конфліктні питання будуть вирішуватися мною особисто без права обговорення. Таким чином, один за одним, хто добровільно, а хтось можливо і силоміць, та всі князі поставлять свої підписи під нею. Вам же я особисто обіцяю рівну частку всього, що можливо попаде під конфіскацію.
- Це дуже щедро з твоєї сторони брате – погодився наймолодший, відчуваючи запах дуже легких грошей. – Та що стосовно тих колоній, які будуть започатковані в заокеанських землях.
- Кожне князівство, що візьме добровільно участь у цій компанії, зможе мати там свою колонію а можливо і не одну. Я не люблю ділити шкіру не вбитого ведмедя. Ну то як брати мої. Почнемо прямо зараз ? – і Нарбарій Милостивий відхилився від столу, даючи можливість правиці розгорнути перед ним досить об’ємну по площі, хартію.