Розділ 5. Аргос

Аргос — перлина п’яти королівств, місто-острів, найкрасивіше й найбільш людне серед усіх. За розміром його часто порівнюють із двома найбільшими фортецями, що знаходяться у королівствах Мірос та Вальєс. Місто було збудоване дві тисячі років тому й розташоване на сході від материка.

Щодня до місцевого порту прибувають торгові кораблі з усієї північної частини материка, а поруч пришвартовуються десятки човнів селян. Адже Аргос є найбільшим торговим містом королівств  і саме тут розташований найвідоміший ринок.

Щоденні пороми привозять сюди людей у пошуках товарів, пригод або нових можливостей.

У порту розвантажували кораблі трюми яких були набиті рибою, зерном, ягодами, фруктами, вином, коштовним камінням та десятками інших товарів, привезених з материка.

Від порту вгору вилася широка дорога, де легко могли проїхати поруч чотири важкі повозки, які займаються перевезенням товару. Подолавши звивистий підйом, візники наближалися до велетенських стін — настільки високих і масивних, що повозка, що в’їжджає крізь ворота, здається рівною їхній товщині.

Перед входом височіли дві сторожові вежі, де час від часу з’являлися постаті вартових. Дахи веж вкриті синьою черепицею тягнулися до неба гострими шпилями.  Вежі сполучені між собою стінами, оздобленими різьбленими орнаментами. 

Ворота мають подвійну арку, розділену масивною колоною. Біля входу чергували солдати з різних королівств. Всі вони служать тут забезпечуючи безпеку й порядок.

За воротами відкривалася невелика площа, де одразу ж розвантажували прибулі вози, викладаючи з них мішки, скрині та важкі ящики.

Ліворуч від входу стояв невеликий будинок до яког з трьох боків вели сходи. За дерев’яним прилавком працювала молода дівчина, яка записувала всіх торговців, які прибули на ринок, і занотовувала, який товар вони привезли. Це дозволяло визначити, де саме кожен може розмістити свій товар і яку плату внести за місце.

Праворуч від входу виднівся невеликий фонтан. Вода лилася з пащ різьблених риб і падала в басейн під ними.

На першій площі вишикувалися продавці тканин, шовку та килимів із майстерно вишитими зображеннями природи і тварин.  Далі за могутніми стінами відкривалася ще більша площа — найбільша в місті. Тут юрбилася велика кількість людей: хтось купує, хтось міряє прикраси, а хтось заглядає через голови інших, намагаючись щось розгледіти. Навкруги стояв шум і гам.

Вдалині з краю площі чуєвся стукіт ковальських молотів із кузень. Дерев’яні будиночки тягнулися рядком, пропонуючи свої послуги, а поруч стояли лотки зі зброєю від тих же майстрів.

Неподалік стояла конюшня. Із за дерев'яної перегородки стирчали голови коней, що інколи фиркали або іржали, хоча їхні звуки заглушала метушня ринку. Найгарніші коні були привезені з королівства Аделія, вони вважаються найкращими через їхню витривалості та красу.

Неподалік від стайні в купі сіна гралися діти. Вони стрибали, підкидали його над собою обсипаючи себе. Інколи їх проганяв продавець, і діти розбігалися хто куди, проте навіть це їм подобалося. Як тільки продавець повертався на своє місце, вони знову збиралися і продовжували гратися.

Ельфи пропонували свої вироби, і серед них особливо цінувалися луки. Виготовлені за давніми ельфійськими традиціями, вони були надзвичайно точні та міцні.  Дерево, з якого вони були зроблені, невідоме нікому, крім самих ельфів і здається, ця таємниця ніколи не буде розкрита.

Кожен міг випробувати лук. Навіть ті, хто ніколи не тримав його в руках, швидко навчалися і влучали в ціль. Ельф-продавець вирішив продемонструвати товар і свою майстерність. Він випустив стрілу, яка розсікла яблуко навпіл за двадцять кроків від нього. Наступна стріла влучила в інше яблуко поруч, утворивши ідеальний отвір і забилася в дерев’яний щит позаду.

Гноми також не відставали від інших і пропонували коштовне каміння різноманітних розмірів та видів. Від маленького, як насінина соняшника, до такого, що сягав розміру людського кулака. Камені були різних видів і барв: червоні, жовті, зелені, коричневі, оранжеві, світло-білі та фіолетові. Вони виблискували на сонці, приваблюючи покупців своїм яскравим сяйвом. Здавалося, що камені поглинали сонячні промені й перетворювали їх на різнобарвне світло вогню, який не здатен ані обпекти, ані зігріти.

На протилежному боці стіни тягнувся ряд поодиноких дерев з густим зеленим листям. Під їхньою прохолодною тінню розмістилися продавці фруктів, ягід, пахучих трав та ліків.

Посеред Аргоса височіло дерево єдине у своєму роді. Воно було найбільше з усіх, які тільки знали в п’яти королівствах. Навіть у лісах Мірроса, де мешкають ельфи, не знайти нічого подібного. Воно здіймалося над захисними стінами та найвищими шпилями міста. Стовбур був настільки широкий, що щоб його обійняти, знадобилося б щонайменше тридцять людей. Гілля розкидалося так широко, що кожна гілка скидалася на окреме дерево. Крона підіймалася майже до половини висоти гір, які оточували східну частину острова.

Попри свій поважний вік, кора дерева виглядала молодо. Саме дерево вже не росло вверх, але продовжувало повільно розростатися. Кажуть, дерево було таким же ще тоді, коли перші будівничі лише закладали камені Аргоса. Саме воно стало символом та гербом міста — зелене дерево на синьому полотні. Ці прапори майоріли на всіх входах і шпилях міста. Дерево вважається оберегом острова та його мешканців. Його називають Деревом Життя.