Розділ X. Кінець подорожі.

У даному розділі, на ранок буде як всі проснуться ( марк буде ще думати над своєю метою, недовго абзац 1 -2) ( крім Ісрана), та Артіон розпочне розповідати про рослинність, та трохи правил у місті дерибль, та ЛІАНОРА накінецьто додумається сказати, що вони будуть сказати, але Ліанора пропонує ще інше завдання, вони потрапляють у нове місто Дерибль разом з Ліанорою, на той момент Ісран просинається, і йому приходиться ідти за ними, томущо він досі не виздоровів після прогулянки з постаттями. Вони потрапляють у місто, знаходять забігаливку, де говорять що вони планують, ідуть містом, та підходять до гільдії помаранчевих жаб ( це не 1 гільдія) де беруть завдання, заради того щоби змогти отримати квартиру, у данному місті, Ліанора платить за себе і Марка, а Ісран хай гуляє. Марк роздумує як допомогти Ісрану. ОПИС ВОРІТ ТЕЖ ПРИ ВХОДЖЕННЯ У МІСТО ДЕРИБЛЬ, ТА ЯК ПУСТЕЛІ ПРОПАДАЄ, І З'ЯВЛЯЄТСЯ ЛІС!

---
Розділ X. Частина 1. Кінець подорожі.

Наступляє ранок, пісок дихає, а новий день лише поглотить нові події, що станеться в цей новий день? Правильно, і дурно - наступить новий день! Для когось морока, а для когось радість, минуле вже пройшло, а лишається робити висновки.
Пісок піднімався... Опускався, ніби танцював сам собою. Десь були скорпіони, але вони не помічали візок. Десь далеко на горизонті, сонце дивиться, і пускає свою енергію, щоб цей день знову був світлим, бо кожна найтемніша ніч завершується днем. Але яким днем? Неважливо, поганий він чи хороший, суть проста. Але відповідь важка.

Ранок насувався, сонце піднімалося, та наші герої по тихеньку просиналися, були чути позіхання, хтось вже бурмоче.
Марк потянувся, подивився у небо, а там було небо, сине - добрий знак?
Ну як завжди добрий ранок всесвіту...
— Добрий ранок усім. - подивився Марк до перевізника, а він не спав, він однозначно потребує відпочинку.
— Оу... Артіон, може поспиш? Мені не так потрібно спішити у то місто, бо я його побачу, можливо прогуляюся та піду назад у Вайрон-кел.
— То що ти переживаєш за завдання? Пояснювати... Знову пояснювати. Зітхнула та її срібле волосся, лише легенько погойдується через легке-середнье повітрячко. Ти зможеж здати його, і цьому місті. Гільдія помаранчевих жаб, 1 з державних та популярних гільдій, те що ти, надіюсь бачив перед брамами Вайрон-кела було 3 емблема, 1 щит, або емблема, називай як хочеш...  - Раптово Марк перебив.
— Так... я не питався про інші гільдії. - грубо відповів Марк. Та Ліанора лише знову важко видихнула.
— А тобі хіба не потрібно дізнаватись про цей світ, потраплянець? - холодно сказала на вигляд Ліанора, але в глубині душі, вона хотіла допомогти
— Ти якась добра сьогодні... Але мені справді, цікаво, продовжуй. - Та Марк лише з цікавістю, дивився на неї.
— Так перестаньте перед мною тут фліртувати, це людське місце, краще подивіться трава! - вигукнув Артіон
— Чесне слово, ти дуже мене здивував, я просто ніколи не бачив траву, просто відкриття зробив! - відзвався, теплим тоном, та теплою температурою на вулиці. Марк.
— Так продовжую... Є три емблеми, називай, як хочеш. Перша емблему, ти знаєш. Це є Гільдія помаранчевої жаби. Вона існує всюди, лише у нашій країні. Друга емблема, це є Гільдія смертноносної змії.
— То там на реєстрі сидить зла змія, подібна до Жена!? - вскрикнув Марк. Він чуть не впав. Ісран лише посміхнувся та теж додав: — Та і буде говорити за допомогою літерою ес.
— Не перебивай! Все моє терпіння лопнуло, надіюсь жалкуєш. І подумай над своєю поведінкою.
У Марка, мов важіль зламався. Він це міг чути лише зі школи, чи взагалі дитячого садка.
Всі разом хором глибоко зітхнули.
— Слухай Марку - візьми, якщо не цікаво, повертай, якщо цікаво, можеж почитати та повернути, до того як ми приїдемо, ми от от шибко приїдимо до Дерибля. Протянув Артіон з його сумки книжку.
— Дякую, я подивлюсь...
Коли Марк побачив книжку, по обкладинці було важко зрозуміти почерк, але за інстинктами, йому підказали. Рослинність. На перших сторінках, передмова, а на наступних було цікавіше, тут розповідається про рослинність, і одна з них.

 Ця рослина називається архідектр. У нього колючі стебла, тому краще не торкайтеся, викличе несвідомість. А квітки, можуть бути або синіми, або червоними, на фото зоображено 2 види, синій архідектр, та червоний, якщо змішати архідектр з водою, вийде що рослина розчиниться, і утвориться світла вода, що випромінює світло. Не рекомендується пити, і це не жарти, і будете світитися добу залежить від організму, некорисно для здоров'я, може бути нудота, та підвищення температури.


Ого... 
— Дуже цікаво, дуже дякую, але я хочу побачити як ми вже приїзжаємо до Дерибля - Марк відчув задоволення, від того що кожен день, дізнається про цей світ.
Ісран спокійно лежав, набіть щось витянув, зошит, чи невідомо що, та щось там карлякав.
Ліанора спокійно сиділа як найдалі від усіх. Та дивилася у небо.
— Ми приїхали! Зараз будемо виходити, десь за 10 хвилин, можете подивитись на брами Дерибля і стіни! — сказав Артіон
Марк виглянув, та побачив величезні стіни, хоча вони такі самі як у Вайрон-келі, хоча на вигляд трохи вищіми ніж виглядає на 30 футів висоти. Виглядали цегли, міцні, та велика брама, за якою були люди, боюсь для того щоб перевірити документи, чи інші речі.На стіні теж був невеликий цегляний плінтус.

— Ого... - багатослівно вимовив Марк, та відчув трепет від того що бачить красиву архітектуру, але чого взагалі людина захоплюється красивим? Але красиве для кожного своє.
Почала підніматись брама, відлинювало довго звук піднімання воріт у гору. Виглядало це досить непогано.
Візник взяв з своєї невеликої сумки, якісь жетон та щось вигукнув.
— Це Артіон! Перевозжу людей, не закривайте поки ворота зараз приїду назад! - кричав Артіон, бо коли піднімалися брама, відлунював сильний шум. Ліанора прикрила вуха, а Ісран досі спав як укопаний. Ліанора здатно приспала та вилікувала його. Але Ліанора як припинив звук одразу прийшла та будити Ісрана.
— Агов здорованю! Час вставати! - крикнула жіночим голосом Ісрану
Ісран мов з сону вийшов, одразу закліпав очима, роздивився всю кімнату, та так різко підхопився випадково зачепив Ліанору, від несподіванки Ліанора вскочила випадково зачепивши Марка, а Марк впав з візка.
— Ай! Що ти накоїла... Чи накоїв?! - вдарився Марк.
— Ой люди добрі... - сказав Артіон протягуючи руку Марку, Марк швидко повернувся у візок, але вже з шишкою на голові, тепер бурмоче що набіть не побачив хто це зробив. Тим часом Ісран розплющив очі, та накінець проснувся.
— Ліаноро! Де він! - вскочив Ісран роздивляючись швидко встав та подивився за візком, але вже був галасно, візок рушив прямо до міста, і от візок зупинився.
— Час прощатися, мандрівники. - пролунав голос Артіона, та він підняв свій капелюх, та рослабив плечі, глибоко вдихаючи аромат цього міста.
Ісран швидко сповз з візка, а слідом Марк а за ним Ліанора, розбавлюючи атмосферу своїми срібно-листове волосся. 
— Ось ваші 70 європасів... Далі невідомо що робила, бо Марк з Ісраном почали говорити
— Чуєш що тобі казала Ліанора? Казала що ти здоровань. Хіба ти не маєш радіти що це був комлімент? - Марк теж не до кінця не відсіявся від сну, тому у нього волосся було трохи розплатене волосся, що різко здалося на секунду, що з нього випав пісок, але не здалося це пісок тому що він впав.
— Здоровань? Перестань верзти дурниці, мені потрібно якомога швидше ідти в гільдію, шукати ще 1 візника та їхати у Аїдосталію. Біс батька зна, коли я відновлюся і зможу нормально ходити... Бо в такому стані я зараз ні куда не зможу подоружувати, але я хотів тобі подякувати...
Але раптово Марк перебив.
— Вибач що перебив, але як казав Артіон, як ти комплектуєш це все, яким чином ти збираєшся туди потрапити...? - і Марк таким чином дуже правильно попав.
Ісран ніби впав з місця, але не падав, замислився.
— Я теж ніби маю їхати до Вайрон-Кела здавати завдання.. Лише грошей нема, от що, лише з Ліанорою поговорити необхідно.
Як на зло, чи на добро? Ліанора вже тут.
— Можеж звертатись просто Лія, просто ти так меньше говориш і меньше прийдеться тебе слухати.
Ісран впав. Але заодно Марк від такої відповіді теж впав, але не впав.
— Ну... Ми що прямо тут будемо говорити? Ідемо в гільдію помаранчевих жаб, там і поговоримо.
Марк хотів сказати щось... Але промовчав, і лише сказав собі що Лія не збреше, і затромбував собі в пам'яті що гільдія помаранчевих жаб не лише у Вайрон-келі. 
Ісран разом з Ліанорою та не забуваємо про Ісрана зрушили з місця. На вулицях була великий контраст з Вайрон-келом, підлога Дерибля була покрита кам'яною гладкою цеглею, а вулицю заполонили аромат з кави... Як ж давно Марк не чув цього аромату! 
Марк лише зараз зміг роздивитися Ісрана, він завжди був у чорному плащі. Він мав темноватого відтінку, що контрастував  з світло-жовтою сорочкою. А штани були якогось дивного вигляду, але близько до наших штанів, лише вони коротші ніж штани але довші за шорти.


***
Десь далеко-далеко на землях Кайлосталії
— Господару Демольрану! Повідимити! Гудко повідомити Демольрану що Ліанора змогла зупинити... Караул це повний алярм! - дата і час повідомлення: 1346р. 4:46. автор: Авраєль