Меч І Артефакт. Розділ VІІ. Самозахист Вайронкела

 Гаразд, будемо готуватися — почувши ці слова, я був готовий до всього.
  
 За відчуттям пройшло, мабуть, 5–6 годин, може більше; весь цей час ми постійно говорили про кращу стратегію. Сказали, що зараз підійде генерал і скаже нову стратегію, яка, можливо, буде краща, хоча, напевне, найкраще — знайти магів, що зможуть зцілити. Так і було: повсюди були маги, ельфійки, кожен мав свої здібності.
  
 Наприклад, Рейкар — цілитель, що може за будь‑яку хвилину зцілити легкі рани; він високий та має великий гумор, хоча я завжди не вмів жартувати. Також мені здалося, що ельфійка сокирою сильна через здібність посилювати власні удари — її звали, з розмови, Удоя (не впевнений, чи правильно пам’ятаю).
  
 — Прошу всіх сісти, зараз нам прийшло рішення генерала щодо зміни стратегії.
 Вийшов строгий, низького зросту чоловік.
 — Зверніть увагу! — голосно мовив він. — Ми вирішили змінити стратегію: навколо села Вайронкела, як ми знаємо, мають бути війни; однак, якщо подумати краще, ми дійшли висновку, що маємо зробити групи по четверо людей. Якщо групі не вистачає людини, то ви йдете в запас у середині села самого Вайронкела.
  
 Також у кожного буде рація — всі ставте однакову частоту 122. Кожному видано по рації. А зараз розділіться по чотири людини; хто цього не зробив і де хто буде стояти — теж скажемо.
  
 — Хлопці, що ми робимо? — одразу зрозумів проблему.
 — Якщо хочеш бути запасним — залишайся у місті, але вирішимо демократично, — сказав твердо Ісран.
 — Підніміть руку, хто буде за те, щоб ми були в запасі, — знову мовив Ісран.
 В результаті роздумів ми вирішили не бути в запасі, тому пішли шукати 4 учасника для нашої компанії та вирішити, хто де стоятиме.
  
*** Вельніко — жен.***
  
 Я сидів в іншій залі та розмовляв про нашу стратегію. Нас поставили на основну браму. Але одночасно думки підхопили про Марка, Ісрана, Карла. Надіюся, той нерозумний у порядку... подумки я думав про Марка, Карла, Ісрана; цікаво, як вони там? Але на цей момент нас вели у другу залу.
  
 — Вибачте, куди ви нас відправляєте? — вигукнув невідомий; голос був пісклявий.
 Другий генерал сказав:
 — У першій залі будуть говорити про менш пріоритетні справи; ті, що йдуть за мною, — групи, що будуть найсильнішою або найруйнівнішою силою, яка зможе захистити найвразливіші місця. — Генерал виглядав трохи нервовим.
  
 Після того як ми зайшли у другу залу, ми одразу сіли на місця. Якщо оцінити зал — він був набагато більшим.
  
 — Прошу всіх сісти, — мовив інший генерал.
 Після того як ми сіли, пройшло близько 5–6 годин; весь цей час ми говорили, і зокрема я говорив про майбутні стратегії. Ми навіть пообідали — було смачно.
  
 — Щодо нашого плану: перший генерал та інші воїни вирішили змінити план.
 — Один із найвищих у кімнаті вигукнув: — І що ж за план такий!? Знову зміни? — трохи злим голосом мовив він до капітана; як йому не вистачило сміливості кричати на другого генерала?
 — Спочатку дослухай, а потім вже перебивай. Я вирішую вашу долю! — голосно відповів генерал.