Меч і Артефакт. Розділ V. Тренування.

Відчувши сонячні проміння що падають на моє лице, я проснувся як та сова, пройшло за відчуттях 30-40 хвилин. Потім підвівся та зрозумів що я можу далі займатись буденними справами.

Я зрозумів що треба діяти вже, встав та почав робити зарядку щоби точно "відсіятись" від сну. Під час того як я робив віджимання, пресс, і так далі я думав про своє минуле, та про майбутнє ;

Мій рідний світ.. чому ти вирішив мене перенести сюди..я так радий що продовжив жити та можу насолоджуватись життям. Антуан я так за тобою скучив та за твоїми "жартами" буду тебе пам'ятати вічно. - подумки вважав я, та пустив сльозинку що текла скрізь моє лице, але швидко забрав сльозинку.

Отямившись, я продовжив зарядку та думав, а що мене чекає далі? Чому я розумію мову інших людей це що справді магія якась. Треба буде поїсти вечером ще, і треба європаси ще дістати у мене зараз 3 Європаси ( 6,5 я потратив на житло 50 міні є. Вийшло 7, у мене лишилось 2 після продажу скорпіонів, пізніше я ще заробив 3 європаса за урок Ігорю, та потратив 2 на меч у борг.).

Після зарядки я відразу спустився по сходам у гільдію де було дуже шумно. Чулися крики:
— Скорпіони скоро на нас нападуть! Готуйте війська у захисті села!
— Я буду битись за село своїм життям!
Насправді. У гільдії було багато войнів, з мечами, бачив войнів що носили сокири. Та набіть єльфійку з сокирою, мені аж стало страшно. Подивившись за дошку об'явлень я взяв квест на скорпіонів.
Після того як вийшов з гільдії, я побачив Ісрана що говорили з Карлом! Накінецьто я їх побачив.

— Ісран! Карл! Я радий вас бачити - спокійно крикнув до них.
— Я тебе теж радий бачити. - та підняв брову. ніби раніше мене тут не було.
— І я тебе, але ми говоримо про своє. Але нічого страшного, я розумію нащо ти тут.
— Вибач Карле, але мені справді потрібен Марк, а так до зустрічі Карл.
— Ісран, ти говорив що будеш мене готувати до нападу так? - згадавши наші минулі діалоги.
— Якщо ти готовий то можем ідти вже.
Він почав мене вести у невідомий шлях та ми зайшли у майданчик де декілька людей займалися спортом, тут були гантелі, є місця де можна підтягуватись. Мабуть це і є спорт майданчик.
— Ти знаєш що ми будем робити.
Після цього Ісран пояснив як робити тренировкі, потрібна вода, підходи та регулярність. Після невеликої консультації ми почали тренування.
— Зроби підтягувань скільки зможеж потім подивимся скільки наскільки ти сильний.
Зробивши 8-9 підтягувань підряд я більше не міг. Ісран відразу подивився з таким собі обличчям.
— Слабо Марку.. Слабо.
Та продовжувавши тренування я був більш упевненим у собі.
Через приблизно 40 хвилин. Я сильно вимотався, однак через ще 20 хвилин відпочинку буде все гаразд. Ісран мене відвів за браму. Де ми почали практику, він дістав свою катану, та показував як приблизно цілитись у ворога.
— Зліва 1 Скорпіон! - крикнув до мене Ісран.
Різко підхопившись, та замітивши ціль я старався замахуватись та попасти в ціль, після "спарингу з ним" перший Скорпіон був готовий.
— Ісран справа від тебе 2 скорпіона! - крикнув я аби він встиг зреагувати
Ісран швидко підвівся, витягнув катану, швидкими рухами він зміг легко зністи їх з толку, та зміг вбити.
Після цього різко я різко оглянув всіх скорпіонів, скорпіони були малими десь заввишки 10 сантиметрів, але через декілька скорпіонів спереду, був Скорпіон у 2 рази більше.
— Ісран глянь туди! - теж максимально швидко донести важливу інформацію.
— Якщо ми вб'ємо зараз пару скорпіонів, на атаці вже буде легче.
Очікуючи ворогів що повзли на своїх ножках
ми з Ісраном чікати та відпочивали.
От до нас до повзли скорпіони, ми розібрались з малими та Ісран був поранений більшим скорпіоном, однак Скорпіон хотів вдарити 2 раз....

однак.

Його катана почала випромінювати різкий та гострий вогонь і швидким рухом паралізувало скорпіона.
— Ісран! Відходим.! Старався крикнути до нього.Через декілька хвилин, ми зайшли за стіни брами. Ми пішли до гільдії продати все що ми назбирали, у результаті за виконання завдання та продаж ресурсів я отримав до 25 європассів. Ісран відразу пішов у невідоме місце.
— Дуже дякую Ісран за тренировку. - спокійно сказав я своїми звуковими зв'язками.
— Удачі. - сказав Ісран у відповідь віддаляючись від мого кругового зору.
Я прийшов знову у свою кімнату переварити всі події що відбулися. Найцікавіше стало те що Ісран володів магією, та змів катану загорітись, збоку виглядало дуже класно.
Піднявшись у свою квартирку, я відкрив Інтерфейс та показало.

Рівень 2 > 4.
Пізніше я зміг відкрити свої характеристики
Марк Андерсон. Статус : Змучений.
Гільдія : Помаранчева жаба.
Сила 5 > 8.
Інтелект 7 > 9.
Мана 0.

Подивившись на свої характеристики я був задоволений. Я заробив гроші, та захистив село, але думка про те що атака скоро відбудеться мене досі непокоїть. Після цих слів я відпочивати.
Коли вже потемніло я встав та вийшов у гільдію. Я побачив Вельніко-Жена, Карлсона, Ісрана вже щасливим до вух.

— Марку! Іди сюди. — почув голос Карла.
— Я бачу ви всі зібралися, і бачу Ісран ти вже вилікувався. - мовивши до Ісрана
— Дякую Марку - подякував мені Ісран спокійно.
— Взагалі ми говорили про напад, напад почнеться завтра, у якій не знаю, але я знаю Марку ти ще не до кінця  вибрав шлях авантюриста, ти міг бути селянином, пустельником, але я можу сказати особисту думку. Як авантюрист ти дуже сильний, по словах Ісрана у тебе потенціал, надіюсь ти будеш захищати наше село від нападу?

— Так звісно, але надіюсь я не помру? - трохи наляканий сказав я.
— Як ти нерозумна особа, можеж померти? Я нікому не дозволю тебе пальцем чіпнути! - Мовив до мене Жен.
— Скучав за твоїм голосом мій "великий " та не повторимий сам Вельніко-Жен - сказав трохи іскрикивляючи голос.
— Вельніко-Жен а ваші катани готові рубати всіх підряд?. - з ентузіазмом звернувся Карл
— Звісно готовий, я готовий знищити всіх скорпіонів 1 до останнього - мовив Жен.
— Боюсь тільки заради грошей - смішно мовив Ісран піднімаючи одну брову.
Атмосфера була хороша, після цього ми всі у випили квасу.
— Ну що ж я буду йти до себе додому - сказав Ісран дякую за вечерю хлопці - сказав Ісран тай пішов. А ми у 3 лишились за столом.
— Карл а як з'явились.. ці авантюристи, звідки взагалі ці монстри взялися? - з питанням до 2 одночасно.
— Оце так питання.. але як я знаю за легендою, В світі раніше панував мир без монстрів, лише тварини, але й тоді існувати тваринно подібні люди, тіж самі ельфи, дфорфи. Як я знаю Бог Джефіні так його звати ніби створив цей світ, а монстри взялись через помилку самого Бога, однак все одно релігії в наш час благословляють його і називають Великим. Це все що я знаю, а щодо авантюристів, та войнів, вони встали проти цих монстрів, якщо в подробицях говорити про помилку Бога то я не пам'ятаю.

— Дякую Карле, я вдячний - тепло сказав я Карлу, помилка Бога звучить дуже жахливо, але я був готовий знищити 1 до останнього Монстра, аби вони не знищували народи, так мені сказав Жен.

— Дуже дякую вам за цю розмову Жен і Карл, я пішов прогулятись - спокійно відповів я .
Після того як я пішов на вулиці, на вулиці було вже зовсім темно а значіть 2 день у цьому світі закінчується. Після цих думок я хотів погуляти по місті, просто розслабитись свіжим справжнім повітрям, після того як побачив дітей що бавляться в м'яч, на наступній вулиці як пара щаслива що ходить по дорозі, машин тут не було.

Після цього раптово у мене прийшло повідомлення у інтерфейс, відкривши я побачив повідомлення.
На вас збирається атака у 22:00, ми розвідчики із Міста Грінфолд, помітили аномалію, багато скорпіонів швидко біжуть у вашу сторону, будьте обережні - Розвідчики Грінфолда.

Після цього мені стало страшно, як взагалі нам відправили повідомлення усім, і як вони взнали коли атака?, хоча скорпіонів буде дуже багато. Після цього я прийшов до гільдії до адміністрації заплативши за 2 дня , я подякував, та пішов сходами у гору аби зайти у свою кімнату 112 ( я вже повечеряв з друзями) лягнув на ліжко. І заснув.

Після цього я з'явився у тому самому місці де і завжди попадав коли лягав спати. Однак у цей раз було дуже темно, я не знав куди ідти, я йшов крок за кроком аби знайти вихід , але ніяково було темно.
Я зможу! Я зможу! - постійно підбадьорую себе.
І заснув.