Меч і Артефакт. Розділ ІІІ Початок життя Частина 2.

 Я знову отямився, та не міг зрозуміти чому всі так подивилися та обмінялися своїми поглядами. Я відчув мурашки по шкірі.

— Скорпіони знову проснулись... Звідки ти їх побачив Марку? - спокійно звернувся до мене Женʼʼ. Чому я тут? Як я розумію мову інших людей? Ці всі питання мене мучили, але я знаю що є важливіші справи. Різко до мене звернувся Жен

—Марку! - покликав до себе Жен
— А та! Жен що таке? - забувши за чим я прийшов.
— Тримай 2 Європаса - це за твої.. знахідки, так знахідки, нерозумна особа.

У мене було разом вже 9 європасів, я накінецьто побачив як день стає все темнішим. Звернувшись до Жена я хотів дещо спитатись.

— Жену а скільки найдешевша тут квартирка щоби поспати. І їжа замовити не завадило - забурчав мій голодний живіт.

— Якщо дивитись по варіантам 6,5 європасів за день, за вечерю коштує 50 міні європасів.

Міні європаси а це що за валюта?, але я погодився бо інакшого вибору у мене й не було.

— Міні європаси це скільки? - з відчуттям не освітньої людини.

— 1 міні європаси дорівнює 1 від сотої Європаса, будете брати на 1 ніч квартиру та їжу?

— Я погоджуюсь. - з емоціями радості що я накінецьто поїм в цьому новому світі і мого першого перебування у світі. І також я розумів у мене все ж таки є голова на плечах. Це теж мене робило щасливішим.

Сів за столик та очікуючи їжу я знову побачив того грубого чоловіка. Він носив мантію що не можна було побачити його шкіру, лише можна побачити частину голови, але не вигляд не високий, та шрам на очі, лисий з сивиною, І карими очима.

Одразу чоловік побачивши погляд, махом рукі, хотів аби я до нього підійшов. Я встав та підійшов до самого чоловіка та сів.

— Я знаю як ти тут з'явився.. мені Карл все сказав про тебе та попросив тобі допомогти. - почувши новини - *я був дуже радий, получається в результаті Карл не хотів кінути?*

— Як тебе звати? - звернувся я з повагою до чоловіка. Та побачивши як він підняв 1 брову.
— мене звати звати Ісран приємно познайомитись з тобою. - протягнув мені руку в честь знайомства.
Я йому потиснув руку. Тепер у моєму кругозорі був ще 1 знайомий у цьому світі.

— Хотів повідомити що завтра мене не буде, у мене з'явилися справи. Однак я дам завдання, твоє рішення буде чи хочеш чи ні.

— Говори я на все готовий. - серйозно сказав я.
— Кожен місяць на наше село нападають Скорпіони, нам буде потрібна допомога у відбиті атаки, я розумію ти ще слабкий, але я тебе підтягну. Якщо хочеш. Крім того твоє завдання буде складатися покращення рівня. Як ти бачив у нас у всіх є інтерфейс з рівнем та характеристиками. Ти можеж покращити свій рівень покращуючи свою фізичну, моральну, духовну силу. Як раз на дошці з завданнями. Але ти сам розумієш що не знаєш мови, хоча я не знаю як ти розумієш нашу мову, це єдине що я не знаю.
А так надобраніч, я пішов до себе. - сказав та зачинив за собою вхідні двері гільдії.

До мене якраз підійшов офіціант з їдою. Мушу призначити я був приголомшений всією інформацією що я почув. Але треба його сприйняти. Тепер коли я структурував знання. Ну що ж перейдемо до їжі!
Взявши вилку в руки, я старався дотримуватись правил прийому їжі.

На вечерю був узвар, пюре з котлетою разом з невеликим салатом, у якому були частинкі м'ясу скорпіона. Було смачно.

Подякувавші тому хто це приготував, я зі спокійною душею пішов до себе у квартиру.
Підійшов і спитався у адміністрації де є кімнати, вони були у кутку кімнати гільдії що вели у гору, були безліч дверей але я знайшов свою 112 кімнату. Зайшовши було непогано, тумбочка, ліжко.

Лягнувши на ліжко, було вже зовсім темно. Тому я закрив очі. Мене почало огортати свіже повітря з відчиненого вікна що стало приємно спати.

* Карл *
Я відпустив Марка одразу як він потрапив.. треба підійти до одного мого друга поговорити. А зараз мені треба за собою замкнути поліцейській будинок. Я розумів що Марк з іншого світу - інакшого варіанту я не мав що в як він потрапив у в'язницю, багато хто буде думати як він потрапив у ІТТ(Ізолятор тимчасового затримання). 

Насправді він з'явився прямо у мене на очах у в'язниці ... - пробую структурувати знання щоби не заплутатися. Получається хтось його телепортував сюди хтось. Якої цілі невідомо але я маю допомогти йому.

Пішовши до гільдії я зустрів як він говорив з Адміністрацією, я підійшов до Ісрана та заговорив:
— Радий бачити тебе. - спокійно сказав до нього.
— Я тебе теж ти щось хотів? - як завжди говорить тільки по справі.

— Так я хотів щоб ти допоміг попаданцю то й що потрапив у цей момент вказав на Чоловік щось там кричав на Вельніко-Жена але не звернув уваги.
— Як іммено і що ти даш взамін? Карле? - з ентузіазмом.

— Вип'єм квасу разом. А далі подивимся що ще я можу запропонувати.

— Я тільки за! Що робити? - з радістю вигукнув Ісран
— Ти допоможеж йому засвоїтися у світі. Це єдине що я прошу дуже дякую, але у мене є справи у Вежі.
У мене була робота всю ніч контролювати стіни брами, біля брами була велика вежа, відкривши ключем, я відчинив та зібрався контролювати село за брамою.

Коли село охопила темрява, я бачив включене світла у квартирах, але не у всіх.

Також ніхто не йшов по вулиці. Якщо дивитись у вдалечінь села нікого не було лише пустеля. Лише пару скорпіонів що бігати але не агресивні. Мені захотілося подивитися в небо та роздивись кожну зірку що я маю, полярна ведмедиця, жовта, фіолетова зірка, що тільки не було. Такими темпами я робив роботу. і я запитав самого себе.

що нас чікає? атака яка скоро відбудеться? коли атака ? як підготуватися до атаки? чому марк розуміє нашу чужоземну мову?.