Розділ ІІІ Початок життя

Після того як я ляпнув зайве, я думав що аби він провалився, але подумавши я зрозумів свою помилку. Дуже добре що я зрозумів свою помилку.

Після цього я оглянув жабу. Жаба виглядала у висоту 30 сантиметрів, не як у нашому житті, колір не зелений, а був оранжевий, мов маленькій вогонь що огортався навколо жаби, та я звернувся до нього:

— Вибачте мене за поведінку... Жаба

— Щиро дякую Марку. Можете звертатись до мене Вельніко-Жен можна просто Жен. - стримано та спокійно відповів мені, мені набіть говорити з ним стало було відверто приємно. Після цього Жан одразу кудась пішов. Я тепер незнаю чім зайнятись... Але я вспам'ятав свою задачу, знайти житло де поспати.

Хтось звернувся до мене зі далекого стола.

—  Чуєш потрібна робота? - грубим голосом звернувся до мене чоловік. Мушу признати мені будь-яка робота підійде аби знайти житло.

Підійшовши, було видно як він пив квас, ну це звичайна справа у гільдії. 

— Так я дуже хотів мати роботу, а що за роботу ви пропонуєте? - поважливо звертаюсь до особини

— Я хочу в більшості допомогти освоїтись тобі бо я чув розмову з Карлсном.. але не суть, твоє завдання заключається у тому щоби ти доніс інформацію за містом, там трохи небезпечно, візьми мій кінжал, допоможе, але поверни. Ти згоден?

— Я у справі. - серйозно сказав я, взявши кінжал.

Вставши з кінжалом, я вийшов на вулицю, вже погода стихла, повітря не таке сильне як раніше, і не так спекотно. Розглянувши місце я побачив величезні стіни довкола села та велику браму. Мені потрібно туда.

Але перед тим як піти за браму я хотів знову поговорити з Карлсном. Я підійшов до будинку де я знаходився, двері знову зачинені. У думках  — Де його носить? 

Значіть відкладаємо цю справу на пізніше. Підійшовши до брами я побачив товсті стіни у висоту мабуть 5-6 метрів.

По центрі брами були 3 щита, у кожного був свій вигляд. У 1 щита була показана Помаранчева жаба подібна до Жена. 2 щит вказував на Змію в 3 щит я не зрозумів.

Вийшовши за місто, я побачив пусту-припусту пустелю. Мене охопив дискомфорт, страх що прорізало мої легені наскрізь, але це відчуття.

Роздивившись місцевість, я взяв себе у руки перед собою я бачив лише пісок, і пісок, хоча я маю признати тут зроблена дорога невідоме мені місце. Єдине що привернуло мою увагу, це було лише кістки на землі та мертві скорпіони? Взявши та попробував їх "телепортувати" у свій рюкзак, я промучився у інтерфейсі довго. Далі я розбирав кістки навколо, були великі, так були і малі, зібравшись назад я вже хотів ідти, як на мене вискочило маленький Скорпіон.

Я був морально готовим але не фізично. Слідкувавши за ним, я чекав моменту, і попробував задавати своїми ногами - але марно.

Скорпіон швидко поповз по мні але я встиг взяти його рукою та відчипити, і мені вдалося знищити.

Мені було справді цих тварин, але на коні чи буду я сьогодні спати чи ні. Я був наляканий, але я зміг.

Повернувшись у місце, я прийшов до гільдії, і той чоловік досі сидів та говорив з кимось.

Перед тим як підійти я взяв листок А4 та ручку та написав все що знайшов за стінами.

— Перепрошую що відволікаю, ось результати. Спокійно звернувся до чоловіка

— Дякую, вибач дай мені хвилинку - звернувся до того з кім розмовляв.

— Ти добре попрацював, тримай 7 європасів, завтра якщо хочеш ще роботи приходи сюда, а от щодо скорпіонів це жахлива новина.

У мене з'явилися перші гроші! Хоча в душі не знаю чи це мало чи багато, та адміністрації стояв Жен.

— Не радий вас бачити але що ви хотіли Марку?. - з ентузіазмом мовив Вельніко-Жен.

— я хочу продати скорпіонів, кістки. - мені дуже хотілось заробити ще трохи як там.. європасів?

— Покажіть товар. 

Поклавши на стіл Скорпіонів всі були в жаху. Не розуміючи чому.