Розділ І. Ісекай.

Я відчув себе у космосі хоча ні! У повітрі? Я не міг зрозуміти відчуття. Я що помер!? Я не хочу помирати, ще рано! Чи... Я нічого не знаю, ні чого не розумію.
Я пам'ятаю кожен момент життя... Сміялись з Антуаном, як ми йшли разом додому та святкували Новий рік, так хочу щоб це повторити, а тепер? Тепер я нікого не побачу? Де я знаходжусь? Хто я?
Заснувши у "Повітрі" я відчув тепло у тілі... Тепло було неприємне... Мені доносило дискомфорт у тілі... Я відчув себе хмарою і я з'явився у невідомому місці, навколо було темно. Хмари, ліхтарі з випромінюванням фіолотевого коліру... Пройшовши далі я бачу темну істоту, і я подумав... Я в пеклі?
Чи що це за місце?.
— Бідна душа... ти не мав тут знаходитись.
 - Хто ти!?
— Я той хто відправляє бідні душі у призначенні... Я тебе відправлю туда, куда ти, мав попасти, твоя ціль заключається у...

Різко голос перестав говорити тому що я знову по відчуттям провалився я падаю-падаю... Пройшли по відчуттям роки... Але я з'явився,вже зі своїм звичайним глуздом...
Я з'явився у пустелі... Це єдине, що прийшло у голову. Як я проснувся, вітер був слабким, але я відчував якусь нову силу всередині себе, але ще не розібрав.
Струсивши зі себе *пісок* , він приклеївся до мене. І я злякався, і старався вибратись зі сипучих пісків. Це були... Сипучі піски, і я думав я вже знову помру, невже це справді пекло!?
Потім я загубив свідомість. Лише чув голос що говорив мені.
- Ти зайвий, нащо ти сюди прийшов?! -
І ця фраза повторилась, і я вже проснувся у в'язниці. Та побачивши грубого чоловіка на вигляд, з контрасним оздобленням.
 - Проснувся накінець... Нащо, ти, вступив на наші землі?
Мене перехопило дихання, і я злякався, але взявши в себе у руки, і я почав думати над відповіддю.
— Чого ти мовчиш!?
- Я Марк Андерсон... Я попав у цей світ магією...
 - Так я тобі повірив... Звичайна людина володіє магією? Не сміши мене, якщо ти, і говорив про магію то, це зробив хтось інший... Можеж називати мене Карлсон.
- Приємно познайомитись? - незнавши, що сказавти ще.
 - Я тебе відпущу, але не зараз... На наших землях біда, пісучі землі у нас збільшується, і через це, багато попадає сюда у в'язницю. Тому мені сказали слідкувати за цим... *замовк*,  - Тунелем. І тебе, як я зрозумів занесло сюда.
 - От як я сюди потрапив... Чому ти вирішив мені довіритись?
- Я маю мовчати зараз. Вибач, і він замовчав.
подивившись у всі бокі, мій погляд зупинився на Карлсоні. Він виглядав, високим, з чорним коротко-стриженим волоссям, він тримав у собі одноручний меч, разом з щітом. Він був без шолома ( лежав на підлозі) , та в металевій броні.
 В'язниця тут непогана, є ліжка, це вже можна назвати чудом... Хоча вважатись себе грабіжником я не хочу. Поринувшись у власні думки, у мене з'явилось не мало запитань.
1. Чому я тут?
2.Хто цей голос?
3. Що мені робити далі?
У мене в голові лишилась лиш одна порожнеча. Я спустошений.

Пізніше я захотів краще обглянути, у місце в якому я розташований.Підлога була з кам'яних цегел, моє ліжко було зліва у кутку кімнати.

***

По відчуттям пройшло 30 хвилин. Відчуття було дуже цікавим, я відчував себе сильним, але не розумів чому. Але неочікувано Карлсон сказав відкрити статистику. І перед мною я бачив якусь рамку що з'явилася у нього підглянувши я побачив лише
Карлсон Рівень 28
Сила 18
П...
І більше я не побачив зато у мене виникла ідея. Я теж захотів відкрити статистику і взагалі коли я побачив це я чуть не з глузду з'їхав. що відчував чи це не сон, але сказав відкрити статистику
І перед мною з'явилися статистика.
Марк Андерсон Рівень 1.
Сила 5.
Інтелект 7.
Мана 0.
все інше чомусь було розмите.
- Ого... - з впливом ехо, голос розійшовся по всій ІТТ
- Що там? - каже суворим та незвичайним голосом Карл
- Я попробував відкрити статистику от і здивувався... 
 - Мені коштувало тобі сказати що у нас є таке у світі...
 - Гаразд...
Після того мені видали металеву тарілку в якій було, картопля варена з хлібом, та пляшки води, роздивившись пляшку з водою.
- Вибачте... а знаєте в який краях, я живу?
 -  Я казав що можеж звертатись просто Карлсон. Карл теж підійде.
 так ми в пустелі як ти сам зрозумів, ці землі названі в честь бога Аїда, на тому місці, де ми зараз живемо це є село Вайрон-кел. Клімат, ти вже бачив. Повсюду пісок. Але це не у всіх землях. Наша держава має також назву а саме Короліство Аїдосталії.
— Звучить так що я попав в пекло.
— Чого ти так думаєш? 
— Забуть... Мене звати Марк Андерсон. Я ж тобі не казав свого ім'я.
— Радий теж. А тепер ти мусиш жити на вулиці, я інакшого тобі сказати не можу. Ніхто дорослих не може взяти жити просто так. Я зрозумів що ти потрапив сюди телепортацією, але ким мені невідомо.
Хай там як, але я мушу тобі допомогти хоча би з чимось, аби ти зміг вижити в цьому твоєму пеклі.

— Я стану без притульним?...  Це жахливо.
— Боюсь що ні, якщо ти будеш мене слухатися - суворим голосом сказав Карл.
— Тепер слухай мене уважно... Якщо не будеш твої проблеми, але я хочу тобі допомогти, я пізніше до свого друга зайду, він теж можливо допоможе. Рекомендую стати авантюристом, гільдії Поморанчевої жаби, там дають шалені гроші, спокійно житимеш. Але трохи небезпечна і відповідальна, хоча там є і безобідні завдання.
— Хто такий авантюрист? - питає Марк у Карла
— Знаєш, я теж хотів би знати, але на мій власний погляд, рішучий, сильний, той що може постояти за себе, та своїх близьких. І той що подорожує, що робить завдання... Я тобі наукових термінів тут не зможу сказати.
— А якщо ні? Сказав Марк.
— Станеш безпритульним, або знайдеш роботу той що прибирає, зранку до вечора, та це теж є вибір. І засуджувати тебе не буду, це твоє життя, і не моє.
— Відкрив америку, але дякую.
— Яку Америку ти про що? - Карл не знає що це.
— Забудь, може колись розповім. А так дуже дякую, я буду шукати гільдію, і все таке гаразд? Лише тоді відпусти мене звідси. 
Незадовго Карл відпустив на волю Марка Андерсона у цьому шаленому, незвичайному, але доброзичливому, чи може і недоброзичливому світі. Потрібно лише сприймати для себе як нагоду, аби вижити, та стати кращим.

Коли Марк потрапив на вулицю, повсюду була пустеля,  але це була велика територія, було видно навколо масивні мури, бійниці, оглядові вежі. Та було видно здалеку величезний маєток.
Та крім маєтку, стін, повсюду були будинки. Крамниці, та не далеко виднілося площа.
Віяло повітрям, спокійним тоном природнього життя, що відало частинку спокою Марку.
Марк почав шукати по вулицях гільдію, паралельному думаючи защо це йому, якщо він спокійно міг жити у своєму всесвіті.
Марк знайшов гільдію Крилатих Зміїв, але Карл казав помаранчеву жабу...
Після мабуть за відчуттям пів години, Марк знаходить. Гільдія та вивіска:
Збільшення коштів за  виконання завдань.
Гільдія Помаранчевої Жаби ( ГПЖ).
Як дивившись у вхід у двері. Зайшов. Тут було шумно, повсюду, люди з посохом, ельфійку з срібним волоссям. Та багато столів, за якими щось пили, та їли. але Марк не замітив цього. Він побачив лише стіл реєстру, та помаранчеву жабу за нею.
— ...Ква
—  Ви знаєте Українську мову?
— Вам повезло зі мною! Так я знаю, а що тобі нерозумній людині треба від мене?
—Я...я хотів вступити у гільдію. І я розумний я добре матиметику знаю!
  — Як вас звати нерозумна людина?... А так я можу. Промовчавши на мою відповідь
 — Проігнорувавши я промовив ім'я. Марк Андерсон.
 дуже переживав, тому що я думав а що буде якщо я не знайду житла? Чому Карлсон говорить Українською мовою а не німецькою мовою. Тут відбувається дивні явища.
Під час того як ця "розумна жаба" вважає себе всемогутнім і сміє мене назвати "нерозумним" можливо він правий бо я не знаю їхню мову
 —  Називайте мене... Господарем! Так господарем тому що я розумніший за вас у кілька разів! А так щодо гільдії, ви були зареєстровані тепер ви можете перевірити свій статус  нерозумна ти людина!
  та як ти смієш так поводитись зі мною, я людина а ти просто жаба - переповнений злістю я ляпнув зайве.